Мінус 2,5 тисячі українських шкіл за 4 роки.
Так, наші навчальні заклади системно руйнує обстрілами русня. АЛЕ. Чималий внесок у скорочення кількості шкіл роблять наші українські чиновники. Вже роблять. А хочуть зробити ще більше – бо у Верховній раді зареєстровані законопроєкти №13120 та №13120-1 щодо внесення змін до Закону України Про повну загальну середню освіту, вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв, а також видані накази Міносвіти № 1112 та № 1276, які спровокують закриття шкіл в селах, посилення трудової міграції серед освітян, обмеження доступу дітей до освіти.
У 2020 році в Україні працювало 14 815 шкіл, 2024-го – вже 12 268. Мінус 2,5 тисячі шкіл лише за чотири роки.
Мій колега, добрий друг незалежних профспілок Андрій Павловський справедливо звертає увагу на економічну складову питання. На те, що утримання одного учня в селі коштує в середньому 30,4 тис. грн на рік, в той час, як у місті – 24,4 тис. грн, додаючи, що не на всьому можна економити. Бо закриття шкіл – не реформа, а демонтаж базової соціальної функції держави. У короткостроковій перспективі уряд заощадить. У довгостроковій – заплатить більше, але вже не дзвінкою монетою, а важкою соціальною ціною.
Вже з початку наступного навчального року, з 1 вересня за задумом «центрів прийняття рішень» мають бути «оптимізовані» школи, де менш як 45 учнів. Це означає перспективу закриття для понад 400 навчальних закладів. Важливе уточнення – навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості, які часто є єдиною силою, що тримає/приводить до села молодь працездатного віку з дітьми, що дає майбутнє, життя сотням населених пунктів. А це в умовах глобальної релокації, переїзду тисяч людей, які рятуються від війни в інших регіонах, надії на повернення біженців – надважливо!
З колегами по вільним профспілкам, по парламенту працюємо над тим, щоб не допустити ганебної освітньої псевдореформи, порушення конституційного права дітей і батьків на доступну освіту.
