5 червня минає 90 років із дня народження Євгена Васильовича Концевича — українського письменника, перекладача, дисидента та почесного громадянина Житомира, життя якого стало втіленням сили волі, творчої відданості й незламного духу.
Народився Концевич 1935 року в селі Млинище Житомирського району. У 17 років зазнав тяжкої травми — зламав хребет, залишившись паралізованим на все життя. Попри це, закінчив середню школу, вступив до Житомирського педагогічного інституту та розпочав літературну діяльність. Його перша збірка новел «Дві криниці» вийшла у 1964 році. Того ж року його прийняли до Спілки письменників України.
Євген Концевич був яскравим представником руху «шістдесятників» — покоління, яке боролося за свободу слова і збереження української культури в умовах радянського тиску. Його творчість вирізнялася глибоким гуманізмом і філософською глибиною. Він активно перекладав літературу, а з 2002 року працював заступником головного редактора журналу «Косень».
Концевич також був активним учасником дисидентського руху, належав до Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих. За свою творчість і громадянську позицію був удостоєний премій імені Івана Огієнка, Василя Земляка, а також ордену «За мужність» ІІІ ступеня.
Письменник помер у Житомирі 21 липня 2010 року. Його спадщина зберігається в Житомирському обласному літературному музеї, де сформовано окремий фонд — книги, рукописи, листи, світлини.
«Сьогодні ми згадуємо Лицаря незламного духу — людину, яка довела, що любов до слова й України сильніша за будь-які фізичні обмеження», — зазначають у музеї.
