Житомирський край відомий не лише густими лісами та різноманіттям фауни, але й багатством водних об’єктів: від великих річок до маленьких потічків. А невеликі природні джерельця та криниці майже завжди несуть якусь магічну силу та цілющі властивості. Їх можна повсюди зустріти: в лісах, на узліссях, в селах і навіть на околицях великих міст. І майже скрізь люди якось автоматично чи то генетично облагороджують та впорядковують такі сакральні місця. Дуже багато природних джерел і криниць за останні роки впорядкували лісівники та жителі місцевих громад. Зазвичай вони за ними й проводять постійний догляд. Іноді їх безкорисна і наполеглива робота виглядає як справжня пожертва на благо людей і громади, – пише сайт Субота-онлайн.
Особисто мене нещодавно вразила оновлена криниця Івана Богослова, що розмітилася обабіч автотраси, поблизу села Усолуси Барашівської громади. Таку назву їй дали місцеві мешканці на честь храму, що діє у цьому населеному пункті. Нині це не просто впорядковане природне джерело, як було раніше, до війни, а сучасний і повноцінний рекреаційний центр, створений руками місцевих жителів на безкорисній, добровільній основі за рахунок пожертви небайдужих людей.
Ясна річ, що ці відважні люди заслуговують особливої шани і подяки, тому їх прізвища та імена варто згадати поіменно.
Головним так би мовити натхненником і організатором цієї важливої соціально-екологічної акції є депутат Барашівської сільської ради Валентина Поліщук. Валентина Василівна у свою чергу перераховує всіх своїх земляків, причетних до впорядкування території довкола джерела. Це насамперед Надія Бондарчук, яка ще у 1986 році розпочала цю роботу. На жаль, Надії Юрківни вже не має в живих, однак її прізвище закарбоване на невеликій кам’яній стелі (на фото). Найперші помічниці і співорганізатори Валентини Поліщук – Галина Носан та Ніна Сорока, саме вони утрьох проводять постійний догляд за «підопічним» об’єктом. А донька Ніни Степанівни – Лариса (проживає у Києві) організувала збір коштів не байдужих громадян для впорядкування криниці, включаючи як місцевих мешканців так й деяких меценатів із столиці. Місцеві майстри Філіп Янчевський та Леонід Корнійчук із села Бобриці самі обшалювали капличку і встановили огорожу, а брати Войноловичі Василь і Микола розчистили технікою територію від кущів та спільними зусиллями односельців неподалік облаштували невелике озерце.
Слова вдячності висловила Валентина Поліщук і на адресу Барашівського сільського голови Олександра Зінченка, який неодноразово виділяв транспорт для впорядкування території.
Нині цей своєрідний рекреаційний центр радує та ніби магнітом приваблює людей, особливо подорожніх, адже тут можна швидко втамувати спрагу, напитись цілющої води, перепочити, помолитись…
Надто дивним в наш неспокійний час виглядає й те, що цей еколого-відпочинковий комплекс зовсім не охороняється і за останніх декілька років тут зовсім нічого не вкрали і не зруйнували. Бо за словами місцевих «на варварів чекає не людська, а божа кара», тому вони мабуть й остерігаються вчиняти тут якісь негарні дії.
Отож, природне джерело, криниця Івана Богослова завжди відкрита для доброчесних відвідувачів.
