Наприкінці травня у селищі Новоівницьке Волицької громади 8-річного хлопчика вкусила гадюка. Мама дитини розповіла Суспільному, що її сина вдалося врятувати і упередити подальші важкі наслідки завдяки небайдужості місцевих жителів, вчасно наданій першій медичній допомозі та подальшому лікуванню під наглядом.
У Новоівницьке родина Гаврилюків переїхала близько року тому. Мама 8-річного Стаса Анастасія Гаврилюк розказала журналістам Суспільного, що це місце вони обрали за мальовничість і тишу. Зі слів жінки, вона й подумати не могла, що дитині тут може загрожувати така небезпека, як змії.
“Практично вся наша родина включно зі мною — військовослужбовці. Я — мама трьох дітей, зараз у декретній відпустці. За рік, що ми тут живемо, не траплялося нічого особливого, тому я була просто шокована, коли в середу 28 травня десь близько п’ятої години вечора мені подзвонила одна з односельчанок і сказала, що мого сина вкусила змія. Це сталося біля автобусної зупинки. У мене земля втекла з-під ніг. Як тільки перший шок минув, я зірвалася й побігла до дитини”, — каже Анастасія.
Місце, де 8-річного Стаса вкусила гадюка
За словами жінки, того дня Стас пішов погуляти разом зі ще одним місцевим хлопчиком. Анастасія в цей час допомагала своєму батьку — теж військовому, — який почувався зле. Коли дізналася про те, що сина вкусила гадюка, побігла до нього, втім, через паніку не одразу змогла розібратися, де саме він є.
“Селище невелике, і зазвичай діти спокійно йдуть гуляти. Ми з ними на зв’язку і знаємо, де вони. Але цього разу я ніяк не могла знайти сина — хвилин 15 бігала, питала людей, поки врешті його відшукала. Стас не виглядав наляканим, а коли я почала розпитувати його, сказав, що змія була маленька і вкусила його легенько. Та я знаю, що найбільша небезпека в тому, що отрута діє не одразу і реакція на неї залежить від багатьох моментів. Я забрала дитину додому, приклала холод до пальчика, який трохи почав опухати, і покликала на допомогу нашу медстестру — пані Тетяну, завдяки якій мій син вчасно отримав необхідну першу медичну допомогу”, — говорить мама Стаса.
Біля цього будинку 8-річний Стас знайшов в траві гадюку
Медсестра Тетяна Косяк сказала журналістам Суспільного, що звикла до позаштатних ситуацій, тому й зреагувала на дзвінок Анастасії максимально оперативно.
“Мама дитини подзвонила і сказала, що сина вкусила гадюка. Я одразу схопила сумку і побігла до них. У нас містечко невеличке — медсестра тут часто і за лікаря, тому я завжди на підхваті маю сумочку з різними препаратами. Щоб дитину гадюка кусала, я взагалі такого не пам’ятаю, а от з дорослими періодично буває — поруч ліс і люди ходять збирати чорниці. Я вколола Стасу “Дексаметазон” — це універсальний препарат, призначений для застосування, в тому числі, і при укусах змій та шершнів. То він укола боявся більше ніж змії. Далі ми вже чекали швидку допомогу”, — сказала Тетяна.
Медсестра Тетяна Косяк
В швидкій по дорозі в лікарню, зі слів Анастасії, рука Стаса поступово почала набрякати і чесатися, хлопчик скаржився на дискомфорт у горлі. Вже в лікарні Анастасія отримала повідомлення від своєї односельчанки Наталії — та надіслала їй фото гадюки, яка вкусила Стаса.
“Коли ми глянули на фото, то побачили гадюку Нікольського, причому велику гадюку, а не маленьку, як її описував мій син. Місцеві жителі вбили її, і виявилося, що гадюка була вагітна. Зі слів лікаря, нам пощастило, бо гадюки під час вагітності бережуть токсин для свого потомства, і самі не такі токсичні. Сина мого лікарі на той момент вже поклали в реанімацію і поставили йому крапельниці. Стасику ставили по 2 крапельниці на день. Проблема в тому, що в нас в Україні нема антидоту проти отрути змій. Тому в лікарні змушені були виходити з ситуації таким чином, що капали йому “Хлоргексидин”, потім “Натрію хлорид” і глюкозу для підтримки організму. Лікар пояснив, що токсин з отрути гадюки впливає на білок в крові і може спричиняти зміни в крові. Людина стає схильною до алергії. На жаль, у свого сина я теж уже помітила це”, — говорить жінка.
Стас зі своєю старшою сетричкою і молодшим братиком, які приходили в лікарню, щоб його провідати
Своєю історією Анастасія вирішила поділитися, щоб привернути увагу всіх батьків до цієї теми.
“Я не знімаю із себе відповідальності. Так, я не стикалася раніше з такими ситуаціями, бо за життя бачила вживу максимум ящірку якусь. Тим більше я не думала, що щось подібне може статися з моєю дитиною. Не думала, що мій син візьме до рук змію, не виявивши страху та обережності. Саме тому я хочу, щоб батьки, які прочитають нашу історію, задумалися і провели додаткову бесіду зі своїми дітьми, нагадавши їм, як треба діяти, якщо на їхньому шляху з’явиться змія. А вона, як ми бачимо з нашого досвіду, цілком може з’явитися. Я поговорила з сином кілька разів і роз’яснила йому всю небезпеку та сказала, як треба діяти. Поговорила з педагогами в школі та попросила і їх також звернути увагу на цю проблему, щоб діти були попереджені і озброєні практичними знаннями у таких ситуаціях”, — розповідає Анастасія.
Гадюку, яка вкусила хлопчика, місцеві жителі вбили
Зараз Стас, зі слів його мами, почувається добре. Тиждень тому їх виписали з лікарні, але дитина має дотримуватися спеціальної дієти і бути певний час під наглядом, щоб упередити можливі ризики щодо появи тих чи інших алергічних реакцій.
Батькам, діти яких потрапляють в аналогічні ситуації, Анастасія радить не зволікати і одразу викликати медиків.
“Якщо дитину вкусила змія, потрібно діяти одразу. Найелементарніше — прикласти холод до місця укусу, аби сповільнити дію токсину, бо розігрітим він діє швидше. Далі потрібно дати препарат по типу “Дексаметазону”, який пригальмовує процес впливу токсину на організм”, — говорить жінка.
Анастасія каже, що в її ситуації врятувати сина допомогла людська небайдужість і професійні дії медиків — і медсестри, і лікарів.
“Наталя — жінка, яка подзвонила мені і повідомила, що мого сина вкусила гадюка — вона сама багатодітна мама. Я тепер все життя буду їй безмежно вдячна за те, що вона тоді забрала ту гадюку, знайшла мій номер і подзвонила мені. Якби не вона, син і далі продовжив би собі гратися і ми втратили б час. Нашій медсестрі — пані Тетяні — теж дуже вдячна за те, що вона так швидко прибігла і так кваліфіковано надала допомогу. Вдячна лікарям у лікарні, які допомогли врятувати мого сина. Я б дуже хотіла, щоб таких небайдужих людей у нас було якомога більше. Сама я після цього випадку дуже налякана. Я досі відійти не можу. Згадую — і мною знов тіпає. Не можу повірити, що це сталося з нами. Страшно за дітей. Думаю навіть, може, переїхати в інше місце, де не буде такої небезпеки”, — говорить Анастасія.
