Захоплювався фотографією та природою, створив музичний гурт та знімав фільми — так про свого чоловіка Станіслава розповіла Світлана Гуменюк. Станіслав Гуменюк із Житомирщини, учасник АТО, військовослужбовець ЗСУ, фотограф та музикант, загинув 22 червня 2025 року на Херсонщині внаслідок російського ракетного обстрілу.
Світлана Гуменюк, згадуючи чоловіка, розповіла, що він дуже захоплювався людьми. А ще був переконаний, що повернеться з війни живим, що все буде добре. Зі слів дружини, восени 2024 року Станіслав підписав контракт зі Збройними силами України. Чоловік на війну збирався ретельно.
“Він до військкомату декілька разів їздив, тому що у нього вік вже такий. Йому було 58 років. Зрештою знайшов таку команду хлопців, які йому підходили, які йому подобалися. Це 153-тя окрема механізована бригада. Славік у 2015 році їхав своєю машиною з причепом, і у нього було все необхідне: бензопили, сокири, лопати, газові балони, ліжка. Так само і цього разу”, — розповіла Світлана Гуменюк.
Світлана Гуменюк, дружина Станіслава Гуменюка
Станіслав Гуменюк
Станіслав Гуменюк
Дружина розповіла, що Станіслав Гуменюк захоплювався природою та фотографією. До повномасштабної війни він працював у Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику. Зі слів Світлани, чоловік кожного дня телефонував їй з передової і обов’язково надсилав фото.
“Зідзвонювалися, списувалися і вранці, і ввечері. Він надсилав фото тих полів, які в прекрасних маках і у люпині на Херсонщині. І чорноземи, серед яких є вузесенькі стежечки розміновані. Він не міг не фотографувати. Фотографував квіти у селах, де хати розбиті, а квіти цвітуть”, — розказала Світлана.
Чорнобильський радіаційно-екологічний заповідник
Чорнобильський радіаційно-екологічний заповідник
Світлана розказала, що Станіслав також захоплювався людьми, і це йому відгукувалося. Зі слів дружини, незважаючи на те, що чоловік був з родини вчителів і ніякими технічними справами не займався, окрім їзди на машині, він міг вивчити будь-яку справу досконало.
“Роботу з деревом вивчив досконало, навчився ремонтувати старі хати. У Чоповичах багато хат, які він повністю реставрував. Студія його і наша хата змінена повністю Славіком. Він самостійно навчився майструвати каміни. Він їх робив, і дуже багато”, — розказала Світлана Гуменюк.
Будинок загиблого військовослужбовця Станіслава Гуменюка
Світлана розповіла, що познайомилася із чоловіком під час навчання в Київському педінституті імені Драгоманова. Дружина згадала, як у 1989 році Станіслав прийшов на Шевченківське свято із прапором України.
“Це був березень 1989 року, після цього його трохи не звільнили з університету, але були хороші викладачі, які розуміли його сміливість і оригінальність, і захистили його”, — розповіла Світлана.
Дружина розповіла, що Станіслав Гуменюк був учасником Помаранчевої революції та Революції гідності. Коли він переїхав жити до Чоповицької громади, то влаштовував з однодумцями екологічні акції проти розробки титанових кар’єрів.
“Дуже великий внесок він зробив у історії наших Чоповичів саме “Титановими хроніками”. Цей фільм у 4 серіях є на Ютубі. Фільм про те, що наша громада виступала проти розробки і дозволу титанових кар’єрів в Іршанську”, — сказала дружина полеглого захисника.
Плакати з екологічних акцій проти розробки титанових кар’єрів на Житомирщині
Сергій Прокопенко, відеооператор та друг Станіслава Гуменюка, розповів, що вони разом працювали над створенням фільму “Титанові хроніки”.
“Коли з’явилась ідея зняти на цю тему фільм, він загорівся. Ми знімали недовго — день чи два. І потім монтували. Він навчився сам монтувати. Фільм мав просвітницьку місію. І там є такі моменти, що він на емоційному рівні діє на людей. І багато людей, подивившись цей фільм, долучались до нашого екологічного руху”, — розповів Сергій Прокопенко.
Сергій Прокопенко, друг Станіслава Гуменюка
Після переїзду до Чоповичів Станіслав створив музичний гурт “Колесо”. Для репетицій відремонтував старий будинок, облаштувавши там студію. В’ячеслав Титюк, друг Станіслава Гуменюка та музикант гурту, розповів, що Станіслав через пісню доносив власні переконання.
“У 2012 році ми їздили в Житомир на конкурс авторської пісні. Тоді вже на цьому конкурсі багато бардів співали російською мовою. Наш дует “Колесо” співав українською. І Славік Гуменюк казав: “Що ви робите, люди? Подивіться — оце наше, які вірші, яка поезія”. Він завжди боровся, аби людина мала силу волі і силу духу, щоби вона не підкорялась, не була рабом”, — сказав В’ячеслав Титюк.
В’ячеслав Титюк, друг Станіслава Гуменюка
Музичний гурт “Колесо”
Станіслав Гуменюк
