У селі Волосівка Вільшанської громади, що на Житомирщині, на березі річки Тетерів стоїть 115-річний водяний млин. Раніше на ньому мололи жито та пшеницю. За словами Вільшанського сільського голови Сергія Мельника, у громаді планують розробити туристичну карту, де млин буде одним з туроб’єктів.
За словами місцевого краєзнавця Олексія Годлюка, раніше на місці будівлі був дерев’яний млин, який у 1906 році спалили колишні робітники, щоб приховати крадіжку борошна, пише Суспільне.
“Про старий млин нам відомо з 1862 року, коли власником села став Мечислав Михайлович Третяк. Було зайнято 8 людей і він давав 7 тисяч рублів прибутку щорічно”, — розповів Олексій Годлюк.
Краєзнавець Олексій Годлюк
Новий млин, який зберігся донині, побудували у 1910 році. У коментарі Суспільному Олексій Годлюк розповів, що у млині встановили сучасне на той час обладнання фабрики Віктора Менсел і обладнання машинобудівного заводу Густава Фельгаувера. Будували млин з місцевого граніту, який видобували через дорогу. За розповідями, для будівництва місцеві зносили дуже багато курячих яєць для міцності кладки, розказав Олексій Годлюк.
Млин стоїть практично на воді, при дорозі, де щодня проїжджають машини, а він стоїть. І нічого йому нема”, — розповів Олексій Годлюк.
Водяний млин у селі Волосівка
Водяний млин у селі Волосівка
Водяний млин у селі Волосівка
Також краєзнавець розповів, що впродовж 100 років у млині мололи пшеницю та жито на борошно.
“Я ще пам’ятаю ті часи, коли млин працював зранку до пізнього вечора. 2 робітники: одні й ті ж, не мінялися. Це десь 80-90-ті роки. Один день в тиждень виділяли і мололи жито. А так мололи пшеницю на борошно. І раз в тиждень в останні роки, як він працював, мололи на товч”, — розповів Олексій Годлюк.
Водяний млин зсередини
Водяний млин у селі Волосівка
Зі слів Олексія Годлюка, у 1950 році біля млина добудували приміщення, де встановили дизельний генератор.
“То була надзвичайно велика подія для селян. Практично в кожній хаті горіло по одній лампочці. Подавали світло в центр села, клуб з кіноустановкою, на ферму. Для населення світло подавалось тільки у вечірній час. На ніч все вимикалося, нічого не працювало. Це було своєрідне серце села у свій час”, — розповів Олексій Годлюк.
Обладнання у водяному млині
У 2010 році млин припинив свою роботу. У 2013 споруду викупила Наталія Чириця зі своїм чоловіком. Вона каже, що їхня мета – зберегти млин у гарному стані.
“Єдиною моєю мрією було зберегти. Я в цьому селі народилася, мені знайомий і любий кожен куточок. Ми в людей викупили і зберігаємо. Все, що було на той час – все залишилося. Нічого ніде не міняли. Лише, коли був вибух, побилися вікна”, — розповіла Наталія Чириця.
Власниця млина Наталія Чириця
Вибиті вікна у водяному млині
Вибиті вікна у водяному млині
Вільшанський сільський голова Сергій Мельник розповів кореспондентам Суспільного, що планує розробити туристичну карту громади, де однією із точок буде водяний млин.
“Стоїть питання, щоб зробити це як архітектурну пам’ятку, як історичну пам’ятку. Не тільки зберегти, а ще й ділитися нею і щоб інші бачили. Через це ми хочемо розробити туристичний маршрут. У нас громада невелика, але дуже багато цікавого є, таке що подорожуючим побачити”, — розповів Сергій Мельник.
Вільшанський сільський голова Сергій Мельник
