Доля цього навчального закладу довго була , та й нині залишається, незрозумілою.
Кілька місяців тому обласна рада, яка є засновником і власником навчального закладу передала його будівлі Житомирському військовому інституту для облаштування школи сержантів. Але, проти такого рішення виступили батьки учнів ліцею та й колектив, якого чекало неминуче розформування був не у захваті від такої новини.
Останні п’ять років тут вчились діти з Бердичева та навколишніх навколишніх районів у 7-10 класах з посиленою спортивною підготовкою. Назвати це професійною підготовкою не можна було, бо по закінченню ліцею їм не видавався документ про здобуття якоїсь спеціальності, а професії «спортсмен» в нас поки що офіційно не існує.
В закладі культивували такі види спорту як футбол, легка атлетика, хокей на траві, волейбол та художня гімнастика. І команди ліцеїстів займали чимало високих місць у турнірах серед однолітків з інших навчальних закладів та клубів. А випускники ліцею в подальшому обирали собі подальше навчання в будь-яких коледжах чи університетах.
В липні, на сесії обласної ради, представники військового інституту запевняли, що план реформації має ось-ось бути затверджений у всіх ланках військового командування, але як сьогодні зрозуміло, ще десь ще його таки не затвердили.
Мабуть тому департамент освіти обласної адміністрації надав можливість спортивному ліцею поки що продовжити свою роботу, але не набираючи нових дітей на навчання.
Сьогодні вранці до гуртожитку ліцею приїздили поселятись учні, які раніше тут вже вчились, а потім, згідно із звичним графіком, в них мали розпочатись уроки.
Як довго буде ще тривати період невизначеності ніхто в закладі не знає, зате знає старе номенклатурне прислів’я: « Нічого не буває більш постійного, ніж тимчасове”…
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
