Ну що ж, пройшов перший шкільний тиждень… і перший тиждень чергової оптимізації освіти. Із першого вересня поточного року уряд припиняє фінансування шкіл із кількістю учнів меншою за 45, щоправда, початкові школи з такою кількістю ще будуть фінансуватися.
Але далі ще буде: наступного року під оптимізацію потраплять школи із кількістю учнів меншою за 60, і першачків, скоріше за все, також змусять «оптимізуватися» до опорних шкіл.
Чи означає це автоматичне закриття шкіл? Ні, місцеві бюджети громад можуть взяти на себе їх фінансування. Але, по суті, це навряд чи відбудеться, бо здебільшого оптимізація стосуватиметься шкіл у малозаселених регіонах, де більшість громад, вочевидь, не потягне утримання шкіл самотужки.
Чим же керується МОН, ухвалюючи таке критичне для маленьких населених пунктів рішення? Як зазначає саме міністерство, їх непокоїть висока вартість навчання на селі: щомісяця на навчання одного учня у селі витрачається 34 тис., а подекуди й 51 тис. грн, у той час як у місті — лише 24 тис.
Причому ці витрати не окупуються успіхами: у 2023 році середній бал НМТ учнів із сіл з основних дисциплін був на понад 3–8 балів нижчим, ніж у міських учнів. Дослідження якості освіти PISA-2022 показало, що сільські учні за рівнем результатів відстають від своїх однолітків із міст на 4,5 роки.
Через це освітні керманичі планували звести учнів у більші колективи у меншій кількості, але більш добре обладнаних школах. Тому вже давно впроваджують у малонаселених регіонах опорні школи, у яких навчатимуть учнів із 30-кілометрової округи.
Для цього місцева влада має організувати підвіз дітей до цих шкіл, на що вже витратили 2 млрд грн разом із місцевими бюджетами протягом двох попередніх років, закупивши 1014 автобусів, та ще планують виділити 1,6 млрд грн на це у поточному році. Частину скорочених учителів також працевлаштують в опорних школах.
Але ще цікавий факт висвітився під час звернення депутатів ВРУ до Кабміну щодо недопущення розформування малих шкіл: МОН відповіло, що відшкодування до держбюджету виплат заробітної плати працівникам середньої освіти здійснюється за рахунок коштів Світового банку в рамках проєктів PEACE та LEARN («Підвищення доступності та стійкості освіти в умовах кризи в Україні» — іронічно).
Ключовий момент: ці програми не просто «дають гроші», а висувають умови.
Згідно з оперативним посібником Програми, формула розподілу витрат на освіту за 2025 рік має бути оновлена. Вимогу до мінімальної кількості учнів у школі підвищать щонайменше на 50%. А вже у 2026 році цей поріг зросте ще на 30% порівняно з попереднім роком.
У протилежному разі Україна втратить 2 млрд грн фінансування. Хоча тут можна згадати, що лише за 2024–2025 роки на закупівлю шкільних автобусів витратили 2,6 млрд — щось не дуже схоже на економію…
Ну, а поки керманичі думають ще оптимізувати й старші школи, для чого планують поселити учнів в окремі пансіонати, які ще треба збудувати. Хоча, здавалося б, куди ще більше оптимізувати — протягом попередніх чотирьох років і так уже скоротили 2111 шкіл, а цього року кількість першокласників зменшилася на 20%.
Не краща ситуація й із педагогами: до 2030 року очікується брак 108 тис. учителів, що й не дивно — лише кожен п’ятий випускник-педагог лишається у сфері освіти, бо працювати за мізерну зарплату в умовах інфляції — така собі перспектива.
