17 вересня в Україні відзначають День усиновлення. В етері Українського радіо Житомир начальниця служби у справах дітей Житомирської міської ради Ольга Бібла розповіла журналістці Наталії Кулініч про ситуацію з усиновленням в Житомирській громаді, про форми виховання та опіки, фінансову підтримку родин-усиновлювачів та алгоритм дій для тих, хто бажає усиновити дитину чи взяти її під опіку.
Якою є статистика по усиновленню та іншим формам опіки над дитиною в Житомирі?
Наразі в нашій територіальній громаді на обліку перебувають 313 дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського опікування. 96% дітей даної категорії влаштовані до сімейних форм виховання. Близько 80 дітей, які є на обліку, перебувають саме на обліку з усиновлення. Це дітки віком від народження до 18 років.
Зараз в громаді живуть 130 сімей-усиновлювачів, в яких виховують 161 дитину.
Останнім часом кількість усиновлювачів в Житомирі щороку збільшується. Наразі у нас 17 кандидатів на усиновлювачів перебувають на обліку в службі у справах дітей. З березня 2024 по вересень 2025, якщо брати від минулорічного до цьогорічного Дня усиновлення, у нас 20 дітей знайшли нові родини завдяки усиновленню.
Якого віку діти чекають на усиновлення чи взяття під родинну опіку в Житомирі?
Родини, які звертаються саме щодо сімейної форми усиновлення, доволі часто хочуть взяти в родину дитину від народження до 5 років, або від народження до року. В основному, це ті родини, які не мають власних дітей, і вони хочуть пройти шлях батьківства від самого початку, слідкувати за дитиною, дивитися, як вона зростає, робить перші кроки, говорить перші слова. Це можна зрозуміти, але кількість дітей такого віку невелика, бо на обліку з усиновлення перебувають діти від народження до 18 років. Дійсно, родини мають певний острах усиновлювати старших дітей. Але ми маємо гарну тенденцію — вже впродовж кількох років серед наших кандидатів є ті, хто усиновлює діток від 10 років, і братиків, і сестричок. Така тенденція говорить про те, що люди розуміють, що потреба у вихованні є у дітей будь-якого віку, що кожна дитина, скільки б їй років не було, потребує тата і мами. Переважно це сім’ї, які мають власних дітей приблизно такого ж віку, які матимуть спільні інтереси. Але мотивація кожної сім’ї індивідуальна.
Зараз найбільша частка дітей, які в нашій громаді чекають на усиновлення — це діти від 12 до 18 років. Дітки віком від народження до 5 років — це, в основному, діти, які мають складні діагнози, вони перебувають у нас в спеціалізованих закладах. І такі дітки меншого віку, коли з’являється кандидат на усиновлення, одразу потрапляють у сім’ю.
З чим пов’язано зростання кількості родин, готових брати на виховання дітей?
Змінюється суспільна свідомість. Колись була значна стигматизація цієї теми. Всиновлена дитина — це була тема, про яку не прийнято було говорити. Зараз більше інформування, ми бачимо приклади родин, які всиновлюють. І також в суспільстві є розуміння того, що інституцій, інтернатних закладів практично немає. Якщо говорити про нашу Житомирську область, тут лишаються спеціалізовані заклади, а не інтернатні, куди можна влаштувати дитину. І ми про це постійно говоримо, наголошуємо, що альтернатива — це лише сім’я. Це найкращий осередок для зростання і виховання дитини.
Крім усиновлення, які ще є форми виховання та опіки над дитиною?
Так, дійсно, усиновлення є не єдиною формою сімейного виховання дітей серед дітей позбавлених батьківського піклування. Але це найпріоритетніша форма, бо усиновлення — це коли батьки беруть дитину на правах власної дочки або сина, тобто стають вже рідними людьми юридично. Але, крім усиновлення, ми розвиваємо інші сімейні форми виховання, як в державі, в цілому, так і в Житомирській громаді. Це прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, опіка та піклування. Відносно новою формою тимчасового виховання дитини в сім’ї є патронат над дитиною. По суті, це професійна соціальна послуга — тимчасовий догляд, реабілітація, виховання дитини в сім’ї терміном від трьох до шести місяців. Тобто, дітки, які потрапляють в складні життєві обставини, діти, які залишились без батьківського опікування і потребують одразу потужної підтримки, вони не потрапляють в інституції, до інтернатного закладу, вони потрапляють до патронатної сім’ї. Хоч ця форма і тимчасова, але це сімейний осередок, де дитина може знайти турботу, любов, підтримку, що найголовніше на перших етапах, коли вона лишилась без батьківської опіки.
Як держава допомагає родинам, які беруть патронат над дитиною?
Перш за все, це люди, які виявили бажання. Стати патронатним вихователем можна лише за умови наявності патронатного помічника. Це може бути член сім’ї — дружина або чоловік, може бути повнолітній брат або сестра, інші родичі, які проживають спільно. Може бути й інша людина, яка проживає не на одній житловій площі, але має бажання допомагати патронатному вихователю. Найперше — вони мають звернутися до служби у справах дітей за місцем свого проживання. Процедура дуже схожа на всі інші сімейні форми виховання: перелік документів, який потрібно зібрати, потім обов’язково пройти навчання. І коли люди отримують рекомендації, що дійсно можуть стати патронатним вихователем і патронатним помічником, після того заключається договір з міською територіальною громадою та відбувається процес влаштування дітей в родину.
Як фінансово держава підтримує патронатні родини?
Держава надає фінансову підтримку родинам, які беруть на себе будь-які сімейні форми виховання. Та саме патронатні родини отримують посилену підтримку: це, звісно, заробітна плата за надання послуги для патронатного вихователя і помічника патронатного вихователя. Також на кожну дитину, влаштовану до сім’ї надається фінансова допомога на утримання, виховання, для купівлі одягу, для розвитку, для лікування дитини. Також від місцевої влади ми надаємо перші стартові кошти для підтримки родини, щоб вони могли облаштувати місце для дитини. Можливо, чогось не вистачає у помешканні, щоб дитина нормально жила та навчалась. Такі резервні гроші є на рахунку, і якщо є затримка виплати, а дитинку ми влаштовуємо, в них є ці резервні кошти, які можна використати одразу на лікування, на одяг для дитини.
Якщо говорити про інші форми сімейного виховання дітей, які виховуються в прийомній сім’ї або перебувають під опікою чи опікуванням, держава забезпечує коштами їх утримання. Ці гроші родина має використовувати для розвитку дитини, її харчування, купівлі одягу і так далі. Для прийомних батьків і батьків-вихователів також передбачене фінансування за перебування дитини в родині.
Чи забезпечує Житомирська громада дитячі будинки сімейного типу житлом?
Звичайно. В Житомирській громаді наразі є 10 дитячих будинків сімейного типу. І всі вони отримали для свого функціонування від громади житло, яке надається у користування родинам на період утримання дітей, тобто здійснення догляду і виховання.
Наразі громада має вільну квартиру, облаштовану для проживання дитячого будинку сімейного типу та потребу влаштування дітей, тому саме зараз триває пошук таких батьків-вихователів. Можливо, хтось бажає, має намір, задумувався про це, але не знає, з чого почати — ми будемо раді допомогти і сприяти тому, щоб розмістити таку сім’ю у наявному приміщенні.
Нагадаю, що дитячий будинок сімейного типу — це така форма сімейного виховання, куди влаштовують до 10 дітей, враховуючи власних діток. Для початку в перший рік функціонування дитячого будинку сімейного типу в нього влаштовують до 5 дітей.
Які етапи має пройти сім’я для усиновлення чи взяття дитини під опіку?
Будь-яка сімейна форма виховання має початися з того, що та сім’я має завітати до служби у справах дітей за своїм місцем проживання. Після того родина отримує перелік документів, які необхідно зібрати. Це документи про житло, документи про заробіток членів родини, документ про стан здоров’я, довідка про несудимість. Тобто, це елементарні речі, які нескладно зробити, якщо людина хоче взяти дитину в свою родину.
Після збору пакету документів такі сім’ї направляються на навчання. Часто сім’ї, в яких є вже діти, кажуть, мовляв, чого їх ще можуть навчити, адже вони вже тато і мама, і не один раз. Але коли люди проходять навчання, то усвідомлюють, що багатьох речей не розуміли. Потім бажаючі стають на облік кандидатів, і після цього починаються процеси підбору дітей в родини. Цей процес дуже індивідуальний. Батьки виявляють певні бажання, але ми пропонуємо всіх дітей, які у нас є на обліку. Перший контакт завжди дуже емоційний і доволі складний, особливо для тих сімейних пар, які не мали власних дітей. Зазвичай, якщо родина має скластися, то все складається з першого погляду — і дитина йде до батьків, і батьки відчувають, що це дійсно їхня дитина. Доволі часто вони навіть схожі між собою.
Запрошуємо всіх батьків, які хочуть допомогти дитині надати виховання, турботу і любов до нас, ми розкажемо про всі форми виховання та допоможемо зробити цей крок.
