Мешканка Житомирщини Олена Чумак розповіла історію, яка, за її словами, сталася з її 29-річним сином Олександром наприкінці грудня минулого року. Жінка стверджує: перед доставленням до територіального центру комплектування чоловіка нібито силоміць затримали, побили та непритомного повезли до ТЦК.
«Мій син зараз служить в армії. А до неї його побили й без свідомості вкинули в машину, повезли ТЦК… Коли цьому безпределу буде кінець?»
Такими словами розпочала свою розповідь мама 29-річного жителя Романова Олександра Олена Миколаївна Чумак.
— Те, що я пережила за неповний місяць і ворогу не побажаєш, — розпочала нашу розмову жінка. – Мій син ще зі школи був комісований за станом здоров’я. Я його вивозила у багато санаторіїв, щоб поставити трохи на ноги. 21 грудня минулого року він їхав на велосипеді додому, та на містку його збили на великій швидкості працівники ТЦК і СП із Чуднова. Це все бачили працівники поліції й захищали ТЦК і СП. Він упав, його побили і мокрого (бо він упав з містка у водойму) непритомного закинули в автомобіль і повезли в Чуднів у ТЦК та СП. Він не встиг втікти нікуди! Його, як собаку кинули й повезли, — стверджує жінка. – Цей інцидент бачили дві жінки й почали заступатись за сина, кричали «Втікай, сину!», але це результату не дало. Він був у шоці, лежав мокрий на землі. Якби ж мені тоді хтось зателефонував, я б прилетіла на те місце і не знаю, що б тоді було там…Син через деякий час з чужого номера зателефонував і повідомив: «Мам! Мене зловили і везуть у ТЦК…Коли я слідом приїхала за ним у Чуднів у ТЦК, його тримали в кабінеті і сказали: «Тільки крикнеш, живий звідси не вийдеш! А нам сказали що він уже в Житомирі. Навіть пожалів якийсь із співробітників: дав свій одяг, щоб Саша переодягнувся, бо він був весь мокрий і на вулиці мороз…
Мій син має діагноз: «Транзіторний реактивний артрит колінних суглобів ремісія сколіоз грудного відділу хребта, правобічний груднопоперековий сколіоз, у нього одна нога коротша від народження за іншу…». Я його ще зі школи по всім санаторіям возила, лікувала, щоб хоч трохи поставити на ноги! А тут його побили й на ВЛК він раптом став вже здоровим!
Наприкінці грудня Олександр і мама звернулися до поліції, прокуратури, але поки справа з місця не пішла.
Лише після офіційного звернення до прокуратури Житомирської області з’явилася надія на покарання винних у побитті сина пані Олени.
— Тепер мій син після проходження ВЛК несе службу в одній із військових частин обласного центру, — поводяться з ним добре, зауважень немає, командири хороші, — каже жінка. – Але оцей весь бардак і свавілля працівників ТЦК і СП та поліції буде ще тривати довго? Коли йому настане кінець? – запитує зі сльозами на очах жінка. – Я декілька разів хотіла взяти виписку з ВЛК мене «футболили», аж поки не натрапила на нормальних хлопців, які мені порадили до кого звернутися і мені все показали. Я написала ряд офіційних звернень до прокуратури на неправомірні дії поліцейських, працівників ТЦК та СП. Але мене якось у приватній розмові запевнили, що нічого з цього у мене не вийде… Скрізь одна банда і свавілля! Скільки це може продовжуватися?
P.S. Пані Олена подала 29 грудня 25 року до поліціі і прокуратури повторні офіційні заяви, але поки відповіді на них не отримала. А поліція взагалі ігнорує її листи й нічого не відповідає…
Редакція наголошує: викладена інформація ґрунтується на словах заявниці. Остаточну правову оцінку подіям мають надати правоохоронні органи.
Надія Кузьменко
