Як відомо, в Житомирі за впорядкування, встановлення та утримання дорожніх знаків відповідають структури міської ради:
Це насамперед, КП «Управління автомобільних шляхів» (УАШ): комунальне підприємство є безпосереднім виконавцем робіт з утримання вулично-дорожньої мережі міста. Воно займається монтажем, заміною та ремонтом дорожніх знаків, які перебувають на балансі міста.
Також управління транспорту і зв’язку: воно координує схеми організації дорожнього руху (ОДР). Рішення про зміну схем або встановлення нових знаків приймаються на рівні виконавчого комітету або спеціальної комісії з безпеки дорожнього руху.
У свою чергу патрульна поліція (підрозділ безпеки дорожнього руху) здійснює нагляд за відповідністю знаків стандартам (ДСТУ) та видає приписи міським службам щодо усунення недоліків або встановлення необхідних знаків у місцях концентрації ДТП.
Та це, як кажуть, на папері, а насправді на дорогах обласного центру майже щодня можна побачити десятки самоправних обмежень та утисків прав учасників дорожнього руху. І це не перебільшення, це хаос і жах.
Найбільше свавілля на дорогах міста вчиняють комунальні служби, які самовільно ставлять власні переносні обмежуючі дорожні знаки при ремонтних роботах. Особливо популярний у них так званий «кирпич» або «Проїзд заборонено».
Коли треба, а коли й ні, та його обов’язково встановлюють на автотрасах, навіть при незначних ремонтах, водоканалізаційної труби, скажімо. Буває, що він іще днями і тижнями «висить» на дорозі, якщо ремонт призупиняють, або й завершують.
Ще одне порушення – самочинне встановлення так званих «лежачих поліцейських», а точніше бетонних колод біля дво-, триповерхових котеджів і замків. Зазвичай їх встановлюють самі власники (заможні підприємці, місцеві депутати та можновладці). Зрозуміло, що міська влада на це порушення сором’язливо закриває очі, бо й сама, як кажуть, «у долі».
До речі, резинових «лежачих поліцейських» напередодні зими міські служби демонтували, навіть напроти обленерго (у цивілізованих містах їх встановлюють переважно біля шкіл і дитячих садочків). Ну а бетонні самопальні споруди на дорогах міста ніхто не чіпає, бо міська влада схоже боїться їх господарів, отож водії продовжують й надалі розбивати об них свої автомобілі.
Ви не повірите, але «мобільні» обмежуючі знаки типу «кирпич» можна зустріти навіть біля Поліського національного університету, вдень їх виставляють на центральний проїзд, а на ніч прибирають.
Так що в Житомирі перекрити або обмежити рух дорогою запросто може, наприклад, майстер водоканалу або завгосп навчального закладу, не кажучи вже про депутата чи можновладця, власника приватного маєтку. Ось тільки ніякої відповідальності за ці самоправні обмеження прав учасників дорожнього руху ніхто не несе, в місті на дорогах панує хаос, комунальне хамство та свавілля тих, хто має забезпечувати порядок на дорогах.
Хома Невіруючий
