Коли вся Україна мерзне, хтось живе нормально.
Я не скаржусь. За добу світло було чотири години. Приватний сектор — якось виживаємо, генератори, свічки, теплі ковдри. Не про мене мова.
У мене питання інше.
Як там на пробіжці в Ізраїлі Міндічу — нормально?
Як там навчання сина Галущенка у Швейцарії за 200 тисяч доларів на рік — теж нормально?
Як там біг уздовж узбережжя у Цукермана — комфортно?
А Гринкевич — і досі без підозри, так?
Жоден із цих людей не мерзне.
Жоден із цих людей не сидить у квартирі з одинадцятьма градусами тепла.
А вся Україна — сидить.
Київ сидить.
Мені фізично боляче читати, як люди пишуть про холод у домівках.
Мені боляче уявляти маленьких дітей у цих квартирах.
За вікном мінус тринадцять. Це не абстракція. Це реальність.
І в цій реальності хтось бігає, хтось навчається, хтось живе спокійно —
а хтось виживає.
Це виглядає так, ніби країну просто зламали.
Величезну, живу країну — хакнули.
І нам тепер пояснюють, що це «складно», «обʼєктивно», «так вийшло».
Ні. Це не «так вийшло». Це — ви наш вирок.
Пане Володимир Зеленський,
де підозри всім цим «прекрасним людям»?
Тим, хто крав на енергетиці.
Тим, хто крав на укріпленнях.
Тим, хто виводив кошти, поки країна мерзла.
Вам тепло?
Ви взагалі де зараз?
Де ви, пане президенте?
