Житомир — місто, де назви районів і вулиць часто зберігають пам’ять про давні часи краще, ніж підручники з історії. Одна з таких назв — Сурина гора. Її добре знають місцеві жителі, але далеко не всі можуть пояснити, звідки вона з’явилася і що насправді означає.
Не легенда, а реальна місцевість
Сурина гора — це не поетична вигадка і не народна назва «для зручності». Це історично сформована місцевість у північно-західній частині Житомира, у Богунському районі. Назва закріпилася ще тоді, коли ця територія була околицею міста, із садибами, хуторами та приватними наділами землі.
Слово «гора» тут уживається у традиційному для Полісся значенні — як підвищення рельєфу, а не гірський масив у сучасному розумінні.
Хто такі Сурини і чому гора — їхня
Назва «Сурина гора» походить від прізвища Суриних — родини землевласників, які володіли цією територією в минулому. Саме їхній хутір і навколишні землі дали назву пагорбу, а згодом і всій місцевості.
Це цілком звична практика для старих українських міст: райони, балки, гори й поля часто називали за прізвищем перших поселенців або власників землі. Тож «Сурина» — це не міфічний персонаж і не символічне слово, а реальне прізвище, яке збереглося у топонімі.
Важливо: жодних підтверджень, що Сурин був якоюсь відомою історичною постаттю чи діячем державного рівня, немає. Мова йде саме про місцевих власників землі, а не про героя чи чиновника.
Як Сурина гора стала назвою вулиці
З часом назва місцевості почала використовуватися і для міської інфраструктури. Одна з вулиць у цьому районі офіційно отримала назву «Сурина гора», відсилаючи до історичного топоніма.
Раніше ця вулиця називалася вулицею Степана Малікова. Під час декомунізації у Житомирі питання перейменування викликало жваві дискусії. Назва «Сурина гора» стала компромісним варіантом, адже вона:
- не пов’язана з радянською ідеологією;
- має чітке історичне коріння;
- відображає локальну пам’ять міста, а не нав’язану ззовні символіку.
Саме тому ця назва активно обговорювалася громадою та топонімічною комісією.
Сурина гора — приклад того, як жива історія міста зберігається не в архівах, а в назвах, якими ми користуємося щодня. Це не прізвище з підручника і не політичний символ, а слід звичайних людей, які жили тут задовго до багатоповерхівок і асфальту.
Такі топоніми нагадують: Житомир складався з окремих хуторів, садиб і родин, і кожна з них залишила по собі назву, яка дійшла до наших днів.
