Людмила Ковалевич майже пів століття працює у бібліотеці-філіалі №1 міських бібліотек Житомира. За ці роки вона бачила, як змінювалися покоління читачів, як з’являлися гаджети й зникали модні автори, але незмінним залишалося одне — її любов до книги та людей, які за нею приходять.
Народилася Людмила у селі Базар на Житомирщині в родині вчителів. Читання супроводжувало її з дитинства — вона бралася за все, що потрапляло до рук: від казок і оповідань до української класики. Ще тоді дівчина зрозуміла, що хоче пов’язати своє життя саме з бібліотекою.
Перш ніж стати бібліотекаркою, Людмила Ковалевич встигла попрацювати директоркою сільського будинку культури. Згодом вступила на бібліотечний відділ Рівненського інституту культури, а з 1979 року почала працювати у філіалах міських бібліотек Житомира. З того часу професія стала для неї не просто роботою, а способом життя.
Каже, що, приходячи до бібліотеки, інколи забуває, що перебуває на роботі. Тут завжди багато справ, розмов, дитячих голосів і книжок. Особливе місце у її серці займають діти — вони постійно поруч, слухають, питають, читають і повертаються знову.
Колеги зізнаються: для маленьких читачів Людмила Ковалевич — майже як бабуся. Вона вміє так читати вголос і так розповідати про книжки, що діти слухають, затамувавши подих. Вона знає кожен том у бібліотеці, відчуває, кому і що порадити, і завжди влучає точно в інтерес читача — незалежно від віку.
Нові формати теж не лякають. Коли бібліотекарка записувала свою першу відеоказку, хвилювалася, але все ж наважилася. Разом із колегами вони не лише читали, а й відтворювали атмосферу казки — навіть спекли колобка. Досвід виявився вдалим і надихнув на нові ідеї.
Для Людмили книга — це не просто джерело інформації. Вона говорить про особливий запах бібліотеки, про сторінки, які хочеться перегортати повільно, і про магію живої книги. Каже, що правильно виставлена на полиці книжка завжди знайде свого читача — це перевірено роками.
Фонд бібліотеки постійно оновлюється, але, попри конкуренцію з екранами та швидким контентом, бібліотекарка переконана: жоден гаджет не замінить відчуття паперу в руках. Саме цього контакту з «живою» книгою, на її думку, сьогодні особливо потребують діти.
Читання супроводжує Людмилу Ковалевич і поза роботою. Вона зізнається: не буває вечора, щоб вона не взяла до рук книжку. Якщо сюжет захоплює — може читати до світанку. У складні часи книга допомагає їй відволіктися, заспокоїтися й хоча б на мить забути про тривоги.
