Редакція сайту Житомир Онлайн розповідає історію ветерана Романа Бойченка — бійця ДШВ, який пройшов Донеччину, пережив важке поранення та нині відновлюється в Житомирі.
Роман Бойченко почав службу у війську ще у 2017 році. На той момент війна на сході України вже тривала, а він, будучи мешканцем Донеччини, бачив її наслідки на власні очі. Саме це, як зізнається ветеран, стало ключовим мотивом піти служити, – пише Суспільне Житомир.
Свою військову кар’єру він розпочав у десантно-штурмових військах. Після базової підготовки залишився у 199-му навчальному центрі ДШВ, де швидко зарекомендував себе не лише як військовий, а й як спортсмен. Роман став чемпіоном ДШВ з рукопашного бою та призером кубка Сенюка серед усіх силових структур.
До 2021 року він працював інструктором у навчальному центрі, а згодом за власним бажанням перевівся до 81 окремої аеромобільної бригади. Служив у Краматорську, займав сержантську посаду та неофіційно тренував бійців з рукопашного бою. Саме у складі цієї бригади, як він жартома каже, «виграв гаряче турне по Донеччині».
Про вплив російської пропаганди Роман говорить без емоцій, але жорстко. Він згадує, як ще до повномасштабної війни бачив відверті фейки на російському телебаченні, зокрема вигадані «звірства» українських військових. За його словами, саме особистий досвід і перебування в тих самих містах дозволяли зрозуміти — це брехня.
Повномасштабне вторгнення для нього не стало повною несподіванкою. Напередодні 24 лютого 2022 року підрозділ перевели на казармене положення, а вже вранці більшість бійців були на позиціях. Роман служив на Луганському та Донецькому напрямках, зокрема поблизу Слов’янська, у Серебрянському лісі та Богородичному.
Саме в Богородичному 8 серпня 2022 року він отримав важке поранення. Міна вибухнула просто в окопі. Роман пережив контузію, опіки дихальних шляхів, кілька днів коми та згодом — 15 операцій. Каже, у той момент навіть не відчував страху — лише миттєве усвідомлення, що все сталося.
Реабілітацію він ділить на два етапи: психологічний і фізичний. Психологічно, за його словами, він відновився значною мірою завдяки побратимам, які постійно були поруч. Фізичне відновлення триває й досі — тренування адаптовані, навантаження обмежені, але рух уперед є.
Сьогодні Роман Бойченко бачить своє майбутнє у допомозі іншим ветеранам. Він переконаний, що Україні бракує не лише реабілітаційних центрів, а й просторів, де ветерани можуть відчути себе потрібними суспільству. Його головна мета — перемога України та робота з тими, хто повертається з війни до мирного життя.
