«Тебе просто здали… Будеш пручатися чи втікати — будемо стріляти!» — саме ці слова, за словами Андрія Ціонеля, він почув від візитерів близько 10-ї вечора 9 лютого. Чоловіка, який має непросту долю та є фактично єдиною опорою для багатьох односельців, забрали до ТЦК прямо з ліжка. Журналістка сайту Житомир-Онлайн з’ясувала обставини інциденту, що шокував Романівську громаду.
Андрій Ціонель — людина з важкою біографією: вихованець дитбудинку, сирота, який попри все зумів стати на ноги. У селі його знають усі. Він не просто «звичайний житель», а незамінний помічник: копач, дроворуб, людина, яка принесе води самотній бабусі чи розчистить сніг біля старостату.
Нічний штурм без документів?
Події тієї ночі журналістці сайту Житомир-Онлайн описує староста Прутівського старостинського округу, ветеран ЗСУ та кавалер ордена «За мужність» III ступеня Олег Гирук. Попри свою повагу до армії, методів мобілізації у цьому випадку він не підтримує.
— Я не проти мобілізації, але я категорично проти методів, якими працюють окремі співробітники ТЦК, — наголошує староста. — За словами Андрія, до його помешкання у колишній школі увірвалися четверо осіб. Силоміць стягнули з ліжка, погрожували зброєю та фізичною розправою. Жодних документів — ні повістки, ні ухвали суду на проникнення в житло — пред’явлено не було.
Староста додає: Андрій у той момент слухав музику в навушниках. Гуркіт виламаних дверей став для чоловіка справжнім шоком. Окрім того, за інформацією Олега Гирука, висновок ВЛК про придатність Андрія до служби нібито був підготовлений ще до того, як він фізично потрапив до ТЦК.
«Вирвали двері з м’ясом»
Діловод старостату Аліна Кучинська першою забила на сполох, коли вранці Андрій не вийшов на зв’язок.
Побачене її жахнуло: задні двері приміщення були буквально вирвані «з м’ясом».
До речі, це не перший подібний випадок в області, який набув розголосу. Раніше ми вже писали про те, що поліція проводить перевірку інциденту з військовим ТЦК на Житомирщині, де також виникли питання до правомірності дій під час мобілізаційних заходів.
— Я одразу викликала поліцію, повідомила про викрадення людини. Натомість правоохоронці лише іронізували: мовляв, чому ж ви йому «броню» не зробили, якщо він такий потрібний? — розповідає пані Аліна.
Жінка характеризує Андрія як винятково порядну людину: «Він мухи не образив. Сьогодні в селах чоловіків майже не лишилося, він був нашою опорою».
Родина на фронті, а сирота — на полігоні
Марія Василівна Гирук, яка виховала Андрія як рідного сина, не стримує сліз. Зараз вона доглядає його доньку-першокласницю. Родина жінки й так віддає борг державі: її чоловік, син та донька вже служать у ЗСУ.
— Я зібрала йому речі, передала посилку. Зараз він на полігоні під Житомиром, допомагає на кухні, ходить у чергування. Благаю Бога, щоб його там не кривдили, — каже жінка.
Вчителька Биківського ліцею Тетяна Кислицька підтверджує: користь від Андрія в тилу була неоціненною. — У мене замерзла криниця — Андрій врятував. У сім’ях, де чоловіки на війні, він був «руками». Як військовий, можливо, він дасть менше користі, ніж тут, де він був єдиною допомогою для самотніх людей.
Наразі Андрій Ціонель проходить вишкіл. Питання про те, чи виправдовує мета мобілізації засоби у вигляді вибитих дверей та нічних погроз цивільному населенню, залишається відкритим. Громада чекає на правову оцінку дій представників ТЦК.
Ганна ЛОСЬ
Фото авторки
