Резонансна заява Олега Попенка до наглядових рад енергокомпаній. Чому замість незалежних експертів у списках можуть опинитися лояльні до уряду кандидати.
В Україні вже третій місяць триває конкурс у наглядові ради державних компаній. Проблема лише в тому, що дедалі більше він виглядає не як конкурс, а як затягнута процедура призначення «своїх».
Формально він існує, документи подані, процедури запущені. Але чим більше минає часу, тим більше виникає відчуття, що реальні кадрові рішення можуть ухвалюватися зовсім не там, де це передбачено конкурсом.
Спочатку уряд обіцяв завершити відбір до кінця січня. Потім — до кінця лютого. Сьогодні вже березень, перша декада місяця минула, але суспільство не бачить жодних результатів. Немає фіналістів, немає відкритих співбесід, немає навіть пояснення, на якому етапі перебуває конкурс і коли він завершиться.
Я говорю про це не лише як експерт, а і як учасник цього процесу. Я подав документи на посаду члена наглядових рад державних енергетичних компаній. За два з половиною місяці я отримав лише одне повідомлення — що пройшов у наступний тур. Після цього — повна тиша. Жодних співбесід, жодних дзвінків, жодних запитів щодо додаткової інформації. Для конкурсу, який декларувався як відкритий і прозорий, така тиша виглядає більш ніж дивно.
При цьому уряд уже встиг сформувати наглядові ради в ключових державних компаніях — зокрема в «Енергоатомі» та НАК «Нафтогаз України». І склад цих органів викликає цілком логічні питання. У наглядових радах є іноземні члени, є представники Кабінету Міністрів, але практично відсутні незалежні українські експерти, які роками працюють у галузі та добре знають реальний стан державної енергетики.
Паралельно сьогодні з’являється інформація, що в Мінекономіки вже готові списки в наглядові ради лояльних кандидатів, і що цей процес координується через Міністерство економіки. Перелік 41-го майбутнього члена Наглядових рад енергетичних компаній мені вже скинули мої добровільні помічники
Якщо це відповідає дійсності, то виникає логічне питання: для чого тоді взагалі проводити конкурс? По факту він перетворюється він на формальну процедуру для звітів перед міжнародними партнерами, тоді як реальні призначення давно узгоджені в урядових кабінетах?
Наглядові ради створювалися як інструмент для деполітизації державних компаній — щоб прибрати ручне управління, зробити систему більш професійною і зменшити корупційні ризики. Але якщо наглядові ради формуються за принципом політичної або особистої лояльності, а не професійної незалежності, то вся ця корпоративна реформа давно втратила сенс.
Тому сьогодні питання виглядає дуже просто: чи буде конкурс у наглядові ради справді незалежним і відкритим, чи ми знову побачимо ситуацію, коли конкурс існує лише для звітів, а реальні рішення ухвалюються кулуарно?
Бо якщо конкурс лише імітує прозорість, то це вже не реформа управління державними компаніями.
Це просто нова форма старих призначень.
🔔 Будьте в курсі головних економічних та політичних подій! Підписуйтесь на наш Telegram та Facebook.
