Після понад року російського полону, винесеного ворогами смертного вироку та важких боїв за Маріуполь, сержант морської піхоти із Житомира Олександр Журомскас знову повернувся на фронт. 25 лютого 2026 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання на Херсонщині.
Олександр народився 8 листопада 1988 року у Житомирі. Свою освіту він здобував у гімназії селища Озерне, після чого пройшов строкову військову службу. Його шлях захисника та рятувальника розпочався задовго до початку російської агресії.
Від сапера ДСНС до автора військового посібника
У 2008 році Олександр вступив на службу до ДСНС у Житомирській області, де працював сапером-радіомінером. Паралельно зі складною роботою він навчався у Житомирському національному агроекологічному університеті, де здобув фах юриста. Рідні згадують його як людину з великим серцем, яка завжди підтримувала близьких та особливо піклувалася про тварин.
Його інтереси не обмежувалися службою: чоловік ходив у гори, захоплювався автотехнікою та спортом. Накопичивши значний професійний досвід, Олександр написав власний посібник з підривних робіт та мінування-розмінування, який став цінним матеріалом для інших фахівців.
Доброволець на найгарячіших напрямках
Коли у 2014 році Росія розпочала збройну агресію, житомирянин свідомо обрав шлях боротьби та добровільно став до лав Збройних Сил України. Для нього не існувало другорядних завдань — він опановував різні спеціальності, працюючи і як парамедик, і як штурмовик.
На початку 2017 року воїн ніс службу в підрозділі «Янголи Тайри», а з 2019-го приєднався до диверсійно-штурмової групи «Ведмеді». За його плечима — участь у диверсіях, штурмах та вогневих ударах у Широкиному, Водяному, Гнутовому, Саханці, Торецьку, Кримському, Сіверськородонецьку та Авдіївці.
Оборона Маріуполя, смертний вирок та повернення до строю
Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у Маріуполі, захищаючи місто у складі полку «Азов». Разом із побратимами він потрапив у російський полон, де провів понад рік у нелюдських умовах. За значні втрати, яких його група завдала окупантам, росіяни винесли йому смертний вирок. Згодом це рішення замінили на понад 20 років ув’язнення, проте через рік захисник дивом потрапив до списків на обмін.
«Це мій другий день народження», — так Олександр описував своє повернення додому.
Попри пережите, він без вагань знову одягнув форму та продовжив службу в батальйоні «Ведмеді» Окремої бригади морської піхоти. За свою мужність воїн отримав численні державні та відомчі нагороди, серед яких:
- Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»;
- Лицарський Хрест Добровольця;
- Козацький Хрест І ступеня;
- Медаль «За участь в Антитерористичній операції»;
- Відзнака «Маріуполь. Відстояли – Перемогли»;
- Іменна вогнепальна зброя.
📌 Читайте також:
Як повідомляв Житомир-Онлайн, наша область постійно несе втрати на фронті. Раніше редакція публікувала матеріали пам’яті інших воїнів: одного із загиблих захисників та ще одного військовослужбовця з Житомира, які віддали життя за Україну.
Командир морської піхоти згадує Олександра як людину виняткової внутрішньої сили. За його словами, воїн завжди захоплював своїм спокоєм і зібрав навколо себе тільки гідних людей — бо й сам прожив таке життя, від сапера в мирному місті до безстрашного штурмовика на найважчих ділянках фронту.
🔔 Хочете знати, чим живе Житомир та що обговорює світ? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
