Яким був Житомир 100 років тому: історія втраченого будинку Епштейна. ФОТО

Кожного разу, коли житомиряни проходять повз головний поштамт на розі Київської та Михайлівської, вони ступають на місце, де століття тому вирувало зовсім інше життя. Як стало відомо виданню Житомир-Онлайн, історію втраченого прибуткового будинку Ісаака Епштейна, який колись був окрасою цього перехрестя, нагадали місцеві дослідники архітектури.

Триповерхова розкіш епохи історизму

До корінної перебудови центру міста тут височів один із найкрасивіших будинків старого Житомира. Це була велична триповерхова споруда, зведена в популярному тоді стилі історизму. На старих світлинах добре видно її вишуканий фасад, трамвайні колії, що проходили поруч, та величний храм із зеленими банями на задньому тлі.

Будинок Епштейна виконував не лише житлову, а й важливу комерційну функцію. Весь його перший поверх займали просторі магазини та жваві торгові лавки з великими вивісками, куди щодня сходилися містяни за покупками та новинами.

Від торгових лавок до поштового зв’язку

Проте вік цієї архітектурної пам’ятки виявився відносно недовгим. Радикальні зміни в містобудуванні призвели до того, що будинок знесли, звільнивши дефіцитне місце під нові потреби міста, яке швидко розросталося.

Вже у 1932–1934 роках на цьому знайомому кожному житомирянину куті звели нову будівлю поштамту. На чорно-білих архівних кадрах видно суворі конструктивістські лінії цього нового «Будинку зв’язку» з масивними написами «Телеграф» та «Почта». На той час цей об’єкт вважався чи не найсучаснішим і найтехнологічнішим у місті, назавжди змінивши звичний вигляд центрального перехрестя і залишивши будинок Епштейна лише на листівках.

Більше про втрачену архітектуру

Наше місто часто змінювало своє обличчя, інколи безповоротно втрачаючи старі перлини. Нещодавно фахівці відтворили в 3D знищений губернаторський будинок у Житомирі, щоб зберегти його хоча б у цифровому вигляді для нащадків. А завдяки старим знімкам ми можемо побачити, як виглядав центр міста у 1967 році з унікальними дерев’яними будинками на розі Хлібної і Гоголя. Кожна така фотографія — це справжнє вікно в минуле нашої громади.