Кінець XIX століття. Житомир дихає промисловістю, на вулицях пахне свіжою випічкою та шкірою з відомої фабрики Трибеля, а містом лунає безперервний стукіт кінських копит. У 90-тисячному губернському центрі, який входив до десятки найбільших міст тогочасної України, назрівала транспортна революція. Поява електричного трамвая не просто змінила ритм життя житомирян — вона принесла в оселі перше світло.
13 креслень, які змінили місто
Все почалося взимку. У лютому 1899 року на стіл Житомирської міської думи ліг амбітний проєкт облаштування «електричної залізниці». Пакет документів складався з детальної пояснювальної записки та тринадцяти креслень. Депутати довго не зволікали і вже у березні дали зелене світло будівництву.
План передбачав запуск двох головних артерій. Перша, Чуднівсько-Київська лінія, стартувала від річки Тетерів, підіймалася нинішньою вулицею Леха Качинського через Соборний майдан і прямувала Київською аж до самісінького Залізничного вокзалу. Друга, Бердичівсько-Вільська, з’єднувала Єврейську лікарню (нинішній тубдиспансер) із Православним кладовищем, проходячи через нинішню вулицю Перемоги.
Електрифікація як побічний ефект
Щоб прокласти колії, місту довелося пережити справжній інфраструктурний струс. Робочі масово перекладали водопровідні труби там, де вони перетиналися з майбутніми рейками. Телеграфні лінії довелося терміново підіймати на вищі стовпи, аби дроти не заплуталися в контактній мережі трамвая, яку підвісили на висоті п’яти метрів.
Але найголовнішим здобутком стала побудова першої електростанції, яка мала живити вагони. Саме завдяки трамваю у Житомирі розпочалася масштабна електрифікація будинків. Одночасно на нинішній Малій Бердичівській виросло перше депо з ремонтними майстернями.
Вузька колія та німецькі мотори
Житомир обрав для себе вузькоколійний формат — шириною рівно 1 метр (1000 мм). Це рішення зробило наше місто одним із чотирьох в Україні, де збереглася така унікальна колія (разом зі Львовом, Вінницею та Євпаторією). Самі рейки вкладали ідеально врівень із бруківкою, щоб колеса кінних візників не ламалися на переїздах.
Для старту місто закупило 8 новеньких моторних вагонів, зібраних на Балтійському вагонобудівному заводі в Ризі. Серцем цих машин було передове електричне обладнання знаменитої фірми «Siemens und Halske». П’ять потужніших вагонів мали по два двигуни на 20 кінських сил, ще три — по одному.
Оскільки лінія мала лише одну колію, на зупинках будівельники облаштували спеціальні роз’їзди, щоб зустрічні вагони могли безпечно розминутися. На Київській лінії таких кишень було чотири, на інших — по дві.
День, коли зупинився час (і один вагон)
Офіційно рух електричного трамвая у Житомирі запустили 22 серпня 1899 року. Рівно о 12:00 на центральній площі зібрався весь міський бомонд. Право пустити перший струм на лінію довірили тодішньому губернатору Петру Катаалею.
Рух розпочався урочисто, вагони курсували з інтервалом у 10–15 хвилин. Пасажири раділи першим поїздкам Київською та Бердичівською лініями. Проте не обійшлося без курйозів. Напруги в новозбудованій мережі вистачило не на всіх — одному з вагонів, який пафосно відправився на Вільську вулицю, просто забракло струму. Сучасна техніка того часу завмерла посеред вулиці, і пасажирам довелося чекати понад пів години, поки електростанція змогла відновити потужність.
За матеріалами Георгія Мокрицького
Фотографії з архіву з обробкою ШІ (Транспорт Житомира)
🔔 Хочете знати, чим живе Житомир та що обговорює світ? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
