В Україні продовжуються гарячі дискусії навколо посилення фіскального тиску на громадян та бізнес. Поки експерти пояснюють, чому введення ПДВ для ФОПів насправді не є вимогою МВФ, а аналітики попереджають, що за новими правилами ми платитимемо підвищені податки ще три роки після закінчення війни, фінансова еліта країни демонструє зовсім інший рівень фінансової “свободи”.
На тлі закликів до суспільства «затягнути паски» заради фінансування оборони, декларації топпосадовців Національного банку України за 2025 рік викликали хвилю обурення. Економічний оглядач Олег Белінський проаналізував статки керівництва центробанку і звернув увагу на кричущий контраст: люди, які встановлюють фінансові правила гри в державі, отримують колосальні надприбутки від державних облігацій (ОВДП), які повністю звільнені від будь-яких податків, включно з військовим збором.
Наводимо пряму мову експерта щодо цієї ситуації:
«Відповідно до поданих декларацій за 2025 рік, члени правління Національного банку України та їхні дружини сформували спільний портфель державних облігацій, який оцінюється до 55 мільйонів гривень.
Тільки за минулий рік сумарний дохід керівництва центробанку від володіння цими цінними паперами перевищив 10 мільйонів гривень у вигляді відсотків та купонного доходу.
РекламаУ перерахунку за поточним курсом цей колективний прибуток складає понад 240 тисяч доларів США чистого доходу на рік, причому ключовою особливістю цих надприбутків є їхня повна стерильність від оподаткування.
У той час як держава «нагинає» бізнес та звичайних громадян, підвищуючи податки на все від пального до ПДВ та запроваджуючи нові збори для фінансування оборони та сплати відсотків за ОВДП, фінансова еліта знайшла для себе ідеальну нішу, де податки просто не існують.
На відміну від доходів за банківськими депозитами або дивідендів, прибуток від ОВДП не обкладається ні 18% податку на доходи фізичних осіб, ні 5% військового збору. Це створює цинічний контраст: поки ФОПи та наймані працівники віддають частину своїх заробітків на фронт, ті, хто приймає ключові фінансові рішення, легально виводять мільйонні прибутки з-під оподаткування.
Така модель робить топменеджмент регулятора найбільш зацікавленою групою у збереженні поточної фінансової системи, де податковий тягар розподіляється лише на тих, хто не має доступу до владних кабінетів.
По суті, поки країну закликають затягнути паски заради перемоги, еліти створили для себе «податковий рай» всередині воюючої держави, використовуючи державні цінні папери як інструмент особистого збагачення без жодних зобов’язань перед бюджетом.
Поки західна допомога дозволяє гасити будь-які коливання ринку, інвестиційна стратегія керівників НБУ виглядає не просто безпрограшною, а аморальною: вони отримують прибуток від високих відсоткових ставок, які самі ж і встановлюють, і водночас звільняють ці прибутки від податків, які змушені платити всі інші.
Це перетворює державний борг на механізм гарантування приватної капіталізації еліт, де податки і девальвація є проблемами лише для «пересічних», а для обраних — це лише цифри у звітах про неоподатковані мільйони.
Виходить, що поки вся країна скидається на армію, архітектори фінансової системи знайшли законний спосіб не платити за війну нічого зі своїх надприбутків.
Ми часто обурюємося історіями про американських можновладців чи конгресменів, які купують акції компаній, знаючи заздалегідь про майбутні контракти чи законодавчі зміни, і заробляють на цьому статки.
Проте в Україні ми спостерігаємо те саме: перебуваючи біля керма фінансової системи та володіючи інсайдерською інформацією про майбутні зміни курсу чи розмір облікової ставки, наші посадовці грають у ту саму гру.
Ти ніколи не будеш знати, чи вони роблять маніпуляції з ключовими показниками економіки (і це дозволяє їм отримувати надприбутки там, де решта країни лише втрачає, перетворюючи державну службу на інструмент приватного інвестування з гарантованим результатом), чи вони сумлінно виконують обовʼязки, бо вони дозволяють собі заробляти на війні.
Масштаб цієї нерівності стає ще очевиднішим, якщо порівняти приватні портфелі керівництва НБУ із загальнонаціональною статистикою.
Станом на 1 квітня 2026 року загальний обсяг ОВДП у власності всього населення України сягнув історичного максимуму у 131,6 мільярда гривень.
Якщо припустити, що кожен українець, який інвестує в облігації, мав би такий самий портфель, як середній член правління НБУ (близько 8–10 мільйонів гривень на родину), то весь обсяг внутрішнього боргу, що належить населенню, перебував би в руках лише 13–15 тисяч людей. (Фактично 80% портфелю тримає біля 3-4 тис людей).
Це підкреслює глибоку концентрацію капіталу та прибутків: невелика група осіб, маючи доступ до прийняття рішень, отримує левову частку неоподатковуваного доходу та перерозподіляє видатки бюджету на себе, і цей дохід фактично гарантується витратою міжнародної допомоги та валютних резервів країни.»
🔔 Бажаєте розуміти, що насправді відбувається з економікою та вашими податками? Обирайте зручний формат новин: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
