Найвищий вияв громадянської мужності вимірюється готовністю пожертвувати стабільним життям, перспективами та особистим затишком заради порятунку своєї держави. Подвиг українських чоловіків, які повертаються з-за кордону в перші години ворожої навали, аби взяти до рук зброю, назавжди вписаний золотими літерами в історію нашої незалежності. Проте жорстокі удари агресора продовжують забирати найкращих синів України навіть далеко від лінії фронту — у тилових містах, де воїни проходять службу після важких поранень та складних операцій.
Знову страшна звістка сколихнула Оліївську громаду. Наша громада в жалобі. Ще один відважний син України доєднався до журавлиного клину, залишивши у серцях рідних, друзів, побратимів та земляків невимовний біль і смуток.
🕯️ Життєвий шлях, вибір у перший день війни та військова служба
Оліївська об’єднана територіальна громада з сумом повідомляє, що унаслідок ворожого ракетного удару по столиці України 2 червня 2026 року обірвалося життя жителя села Троковичі Оліївської громади, мужнього Захисника України Манохіна Олексія Анатолійовича. Олексій був людиною, яка з перших днів повномасштабного вторгнення без вагань стала на захист Батьківщини, своєї родини та кожного з нас.
Майбутній воїн народився 31 березня 1977 року в селі Троковичі. Закінчив дев’ять класів Троковицької школи, після чого вступив до професійно-технічного училища, де здобув професію кранівника. Наприкінці навчання був призваний на строкову військову службу, яку спочатку проходив у Гайсині Вінницької області, а згодом — у Луцьку. Після повернення зі служби працював вантажником, виконував різноманітні роботи, завжди сумлінно дбаючи про добробут родини. Рідні згадують, що він мав справді золоті руки, успадкувавши від дідуся любов до майстрування та будівництва. Його працьовитість і професіоналізм високо цінували не лише в Україні, а й за кордоном — до початку повномасштабного вторгнення Олексій працював у Польщі, де мав гарні перспективи та стабільну роботу.
Проте війна покликала його додому. У перший же день російського вторгнення він повернувся в Україну та одразу долучився до територіальної оборони, охороняючи спокій односельчан. У травні 2022 року чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у підрозділах спеціального призначення, зокрема гранатометником 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини А4349.
🔥 Бойовий гарт та переведення до Президентської бригади
Бойовий шлях Олексія Манохіна проліг через найгарячіші точки фронту. Він віддано виконував складні бойові завдання у Бахмуті, Часовому Яру, Дружківці, Віролюбівці, Марковому, Миколаївці на Донеччині, а також на Куп’янському та інших гарячих напрямках Харківщини.
Важкі бої та постійні колосальні навантаження серйозно підірвали здоров’я Захисника. Проте він до останнього не хотів залишати своїх побратимів і погодився на лікування лише після наполегливих прохань рідних та товаришів по службі. Після складної операції та встановлення інвалідності внаслідок війни, мужній боєць продовжив службу в батальйоні почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького (військова частина А0222). Та навіть тоді він неодноразово повторював рідним, що готовий будь-якої миті знову повернутися на передову, аби не допустити ворога до рідної землі.
| Підрозділи служби Героя | Географія бойового шляху | Отримані державні та відомчі нагороди |
| • Вч А4349 (гранатометник спецпризначення) • Вч А0222 (батальйон почесної варти Окремої президентської бригади) | Бахмут, Часів Яр, Дружківка, Віролюбівка, Маркове, Миколаївка (Донеччина), Куп’янський напрямок (Харківщина) | • Грамота командира батальйону • Медаль «За оборону Бахмута» • Відзнака «Учасник бойових дій» • Нагрудний знак «За сумлінну службу» • Відзнака МОУ «Захиснику України» • Відзнака Президента «За оборону України» |
За мужність, відданість військовому обов’язку та самовідданий захист України Олексій Манохін був нагороджений численними відзнаками. Нещодавно військове керівництво повідомило Олексію, що у День Конституції України він має отримати чергову державну відзнаку за захист України. Та отримати заслужену нагороду Герой уже не встиг…
💔 Світла пам’ять та глибокі співчуття всієї громади
Рідні та друзі пам’ятають Олексія як щиру, доброзичливу, життєрадісну людину з великим серцем. Його великою пристрастю був футбол, також він дуже любив тварин, піклувався про котів і собак. Олексій безмежно любив і поважав свою маму Віру, яка самотужки виховала трьох дітей. Особливе місце у його серці займала дружина Любов — він часто говорив, що саме після зустрічі з нею по-справжньому відчув щастя життя. Він будував плани на майбутнє, мріяв про омріяну Перемогу та облаштовував родинне житло. На жаль, підступний ворожий обстріл у червні 2026 року безжально перекреслив ці світлі мрії.
Оліївська сільська рада та вся громада висловлюють щирі співчуття матері Вірі, дружині Любові, брату, сестрі, усім рідним, близьким і побратимам полеглого воїна. Схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності за його подвиг. Вічна пам’ять і шана Захиснику України Олексію Манохіну. Герої не вмирають! Про дату, час та місце прощання із Захисником на території Житомирського району буде повідомлено додатково.
Читайте також: Світлі 80 років: Оліївська громада щиро привітала поважного довгожителя з села Світин Миколу Григоровича Вороніна
