У Звягелі на громадських слуханнях тариф на воду «впав» зі 101 гривні під тиском мешканців

Комунальні наміри звягельської влади натрапили на залізобетонний супротив місцевої громади, якого чиновники явно не очікували. Перші громадські слухання щодо резонансного підвищення тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення перетворилися на відкритий політичний скандал, а розпіарена «священна економіка» нових розцінок почала руйнуватися прямо на очах у здивованих спікерів.

Нагадаємо, наше видання детально аналізувало кулуарні наміри мерії, коли у Звягелі тільки готували масштабний перегляд тарифів на воду та водовідведення, який мав шокувати містян рекордною цифрою. Проте мешканці міста проявили надзвичайну самоорганізацію: за лічені дні зібрали понад 200 голосів під петицією з вимогою публічного обговорення, а згодом понад 100 звягелян особисто прийшли до зали, аби змусити керівництво міста звітувати, – розповідає Олександр Поліщук.

Тарифний торг у залі: обґрунтованість чи політична доцільність?

Головною несподіванкою вечора для правлячого в місті угруповування Боровця-Гвозденко став той факт, що люди прийшли не просто слухати чергові обіцянки, а вимагати чітких калькуляцій. Протягом останніх тижнів чиновники переконували громаду, що тариф у 101 гривню за кубометр є безальтернативним, священним та підтвердженим математично. Проте під шквалом прямих і жорстких запитань від мешканців «магія цифр» раптово зникла.

Просто під час слухань у промовах керівництва міста безальтернативна сума почала стрімко танути: спочатку озвучили 101 гривню, потім заговорили про 80, згодом — про 85, а під кінець вечора вже самі не могли чітко назвати остаточну цифру. Така поведінка влади викликала закономірні підозри у присутніх: якщо тариф можна змінювати «на коліні» прямо під час дискусії в залі, то що саме в ньому було економічно обґрунтованим — реальні витрати водоканалу чи звичайна політична доцільність та бажання загасити народний гнів?

Після тривалого скандалу на сцені розігралася класична та цілком прогнозована вистава за сценарієм «цар хороший — бояре погані». Міський голова Микола Боровець, дочекавшись максимального піку людського обурення, урочисто перебрав на себе роль «рятівника». Його виступ запам’ятався тривалими філософськими відступами, довгими історичними екскурсами та спробами артистично довести, що саме він особисто захистив гаманці звягелян від непомірного фінансового тягаря.

Шокуюча математика: втрати води перевищують продажі

Проте мова красномовства та красиві презентаційні слайди повністю безсилі проти сухої та нищівної статистики реального стану комунального господарства міста. Оприлюднені внутрішні цифри житомирського та звягельського аудитів демонструють шокуючу безгосподарність:

• За рік із річки Случ піднімають близько 2,8 мільйона кубометрів води;
• Реалізовують споживачам (продають людям) лише приблизно 1,3 мільйона кубометрів;
• Технологічні втрати та витоки в землю становлять колосальні 1,5 мільйона кубометрів!

Виходить, що через діряві та зношені мережі Звягель втрачає значно більше води, ніж реально доходить до кранів містян. І за ці колосальні втрати через високий тариф влада фактично пропонувала заплатити звичайним людям.

У мешканців виникає логічне запитання: чим команда Боровця-Гвозденко займалася попередні шість років управління містом? Усі ці роки з трибун лунали звіти про тотальну модернізацію, закупівлю нових насосів, автоматику, диспетчеризацію, будівництво сонячних електростанцій та успішне освоєння міжнародного кредиту у 4,5 мільйона доларів. Але коли вкладено сотні мільйонів бюджетних гривень, а втрати води все одно перевищують продажі — це вже не проблема поганого тарифу. Це пряме свідчення тотальної неефективності управління.

Головний підсумок цих слухань — звягеляни остаточно переконалися, що за красивими слайдами ховається звичайна комунальна руїна. Громада перестала мовчати, і якщо всього 100 активних мешканців змусили владу нервувати та переписувати цифри на ходу, то у разі подальшого ігнорування проблем на чиновників чекає набагато серйозніший народний аудит.