Страшна трагедія сколихнула Баранівську міську територіальну громаду. 30 травня 2026 року в Києві раптово обірвалося життя 19-річного жителя села Полянки Володимира Нікітчина. Юнак навчався на другому курсі Національної академії Служби безпеки України і помер просто під час складання іспиту з фізичної підготовки.
Зупинка серця під час кросу
Як повідомили родичі померлого Суботі Онлайн, трагедія сталася на стадіоні вищого навчального закладу. Студенти здавали обов’язкові нормативи на швидкість (біг 100 метрів та човниковий біг). Під час фізичного навантаження Володимиру раптово стало зле. На місце негайно викликали швидку медичну допомогу.
Медики боролися за життя юнака, однак його серце зупинилося в реанімації однієї зі столичних лікарень. Згодом з’ясувалося, що причиною трагедії стала ішемічна хвороба серця — патологія, при якій міокард не отримує достатньої кількості кисню через звуження коронарних артерій. Такий стан часто залишається непоміченим і проявляється саме під час пікових фізичних навантажень.
📌 Читайте також: страшні трагедії регіону
11-річна дівчинка зі Звягельщини потонула разом із бабусею на Хмельниччині
«Він ніколи не скаржився на серце»
Для родини, друзів та викладачів смерть Володимира стала справжнім шоком. Юнак був випускником Полянківського ліцею, де свого часу обіймав посаду Президента школи. Він ріс у порядній патріотичній родині: зараз його батько Петро та старший брат Василь захищають Україну в лавах ЗСУ.
Батьки згадують свого сина як неймовірно світлу та талановиту людину, яка писала вірші та мріяла про власну справу:
«Він завжди цікавився життям рідних, хвилювався за близьких і ніколи не залишався осторонь чужих проблем. Він допомагав не тому, що мусив, а тому, що мав велике й небайдуже серце. Вова любив навчатися, впевнено йшов до своїх цілей. Його життя стало прикладом людяності».
Дружина брата, Олена Нікітчина, зазначає, що Володя вів активний спосіб життя і проблем зі здоров’ям не помічав: «Наскільки я знаю, це було раптово, він ніколи на біль у серці не скаржився. Любив носити вишиванки, їздити на мотоциклі. Був радісним, веселим. Він ніколи не боявся смерті й говорив про неї як явище, що чекає на кожного».
Спогади однокласників
Друзі та однокласники згадують Володимира як лідера, який завжди міг підтримати і розрадити.
- Юлія Шроль: «Вова завжди був веселим… Він ніколи не мовчав і вважав, що систему завжди можна змінити. Дуже любив спорт. Він назавжди залишиться тим активним Вовчиком, який так любив життя».
- Дарина Черкавська: «Коли я хворіла, Вова завжди був поруч, знайшов час приїхати до мене в лікарню та сидів біля мене навіть під час тривоги».
- Віталій Жаріков: «Він був моїм братом, людиною, з якою я виріс… Вова любив активний спосіб життя, памʼятаю, як він бігав довше і швидше нас, хоча був найменшим».
Чин прощання з Володимиром Нікітчиним відбувся 2 червня у його рідних Полянках. Редакція сайту Житомир Онлайн висловлює найщиріші співчуття родині, яка втратила свою надію та опору. Світла пам’ять.
