Сьогодні телефон у кишені має майже кожен, а наприкінці XIX століття весь телефонний зв’язок Житомира починався лише з чотирьох абонентів. Перша мережа запрацювала у місті в березні 1890 року — ще до залізниці на Бердичів, міського водогону, електричного трамвая та вуличного електричного освітлення.
У хронографі історичних подій Житомира відкриття телефонного зв’язку датоване 29 березня 1890 року. Водночас дослідження історії телефонії на Житомирщині, яке краєзнавець Георгій Мокрицький підготував на основі архівних матеріалів, називає 26 березня датою початку роботи першої телефонної мережі. В обох випадках ідеться про кінець березня 1890-го.
Першими абонентами були військові
Перша мережа складалася з центральної станції та всього чотирьох телефонів.
Центральна станція містилася у військовому штабі. Телефонний зв’язок з’єднав казарми 125-го Курського піхотного полку, штаб 32-ї дивізії, квартиру командира корпусу та квартиру начальника штабу.
Тобто перший житомирський телефон був зовсім не домашнім засобом спілкування. На старті це була закрита невелика мережа для військового управління.
Через десять років телефонів було вже понад сто
Новинка почала поширюватися досить швидко. Якщо у 1890 році абонентів було лише чотири, то у 1900-му, за офіційними тогочасними відомостями, у Житомирі їх налічувалося вже 104.
Втім, телефон залишався недешевою послугою. Для абонента, який перебував на відстані до двох верст від телефонної станції, річна плата становила 75 рублів. Якщо лінію треба було тягнути далі, за кожні додаткові 100 саженів до тарифу додавали ще 3 рублі.
Саме відстань до станції тоді напряму впливала на те, скільки коштуватиме можливість просто підняти трубку й поговорити з іншим абонентом.
До телефона у Житомирі вже був телеграф
Телефон виник у місті не на порожньому місці. Ще у 1857 році в Житомирі запрацював телеграф. Історичні матеріали вказують, що телеграфна станція була частиною лінії Житомир — Варшава.
До 1880 року через Житомирську телеграфну станцію проходив уже великий обсяг кореспонденції. Саме телеграф став технологічним попередником нової системи зв’язку, яка дала можливість передавати не текст повідомлення, а людський голос.
Яким був Житомир, коли в ньому з’явився телефон
1890-й припав на період, коли місто тільки входило у десятиліття великих інфраструктурних змін. Подивитися на Житомир саме того року можна у нашому матеріалі з архівною світлиною Подолу 1890 року.
Звичні сьогодні міські системи з’являлися одна за одною. У 1896 році запрацювала вузькоколійна залізниця Житомир — Бердичів і з’явився дерев’яний вокзал. У 1897-му відкрили першу лінію вантажного трамвая.
9 січня 1898 року у Житомирі ввели в дію водопровідну мережу. У серпні 1899-го почався регулярний рух міського трамвая, а у 1900 році з’явилося вуличне електричне освітлення.
Таким чином, телефон опинився серед перших технологій тієї хвилі, яка за одне десятиліття суттєво змінила повсякденне життя міста.
А мобільного дзвінка довелося чекати ще понад сто років
Наступний технологічний стрибок відбувся вже у незалежній Україні. У першій половині 1996 року в Житомирі запустили дві базові станції мобільного зв’язку стандарту NMT-450.
Перший дзвінок у новій мобільній мережі, за матеріалами дослідження, здійснив тодішній голова Житомирської облдержадміністрації Антон Малиновський.
Від чотирьох дротових телефонів у військовій мережі до мобільного зв’язку минуло 106 років. А ще через три десятиліття телефон для більшості житомирян перетворився з апарата для розмов на камеру, карту, гаманець, телевізор і доступ до інтернету в одному пристрої.
Архівні знімки Київської вулиці показують Житомир другої половини XIX століття — саме таким місто було у десятиліття, коли сюди прийшли телеграф, телефон та інші нові технології.
