Ім’я Миколи Миклухо-Маклая найчастіше пов’язують із Новою Гвінеєю, Океанією та дослідженнями народів далеких островів. Але у біографії знаменитого мандрівника є й зовсім інша географічна точка — Малин на Житомирщині.
У 1873 році його мати Катерина Семенівна придбала маєток поблизу Малина — на території сучасної Гамарні. Сам Миклухо-Маклай побував на Малинщині двічі: у 1886 та 1887 роках. Ці дати наводить Енциклопедія Сучасної України.
Малин був не випадковою зупинкою у його подорожах
Маєток на Малинщині був передусім родинним домом. Після його придбання тут жила мати мандрівника, а згодом садиба була пов’язана і з його молодшим братом Михайлом Миклухою — геологом, який працював, зокрема, на Поліссі.
Тому до Малина Миклухо-Маклай приїздив не як турист і не в межах чергової великої експедиції. Це було місце, де жила його родина і де він міг зупинитися після багаторічних мандрів світом.
Житомир Онлайн раніше докладніше розповідав про життя, подорожі та походження Миколи Миклухо-Маклая. Але малинський період його біографії заслуговує на окрему історію.
У Малині він працював над матеріалами своїх подорожей
Перше підтверджене перебування Миклухо-Маклая на Малинщині припадає на 1886 рік. Саме тут дослідник завершував редакційну підготовку матеріалів про свої подорожі до папуасів.
Тобто Малин став для нього не лише місцем зустрічі з родиною. Після років експедицій тут він працював із накопиченими записами та готував до публікації результати своїх досліджень.
Краєзнавчі матеріали про Малин також свідчать, що Миклухо-Маклай виїздив у навколишні села й цікавився життям місцевого населення. Він вивчав побут селян.
Його цікавили поліщуки так само, як народи далеких країн
Українські біографічні матеріали про вченого уточнюють, що на Поліссі його цікавили місцеві звичаї, традиції, історія древлян та антропологічні особливості жителів навколишніх сіл.
У цьому є цікавий контраст. Людина, яка стала відомою завдяки дослідженням Нової Гвінеї, Меланезії, Мікронезії та Австралії, застосовувала свій дослідницький інтерес і до населення поліського краю.
Під час перебування на Малинщині він не відкривав «невідому землю» і не проводив експедицію масштабу тих, що зробили його знаменитим. Але Малин став частиною його останніх років життя — місцем родини, роботи над текстами та спостережень за життям місцевих людей.
Садиба не зникла з історії Малина
Сьогодні зв’язок родини Миклух із Малинщиною зберігають у Гамарні. На території навчального закладу залишився один із будинків родини, а 2015 року тут відкрили історико-краєзнавчий меморіальний музейний комплекс.
Комплекс включає музей Миклухо-Маклая, експозицію «Родина Миклух і Малинщина», краєзнавчу експозицію, музей історії коледжу та музей історії лісового господарства.
У музеї зберігаються книги й праці вченого, видані за його життя, а також матеріали, пов’язані з перебуванням Миклухо-Маклая у родинному маєтку.
Чому про Малин у цій біографії легко забути
Подорожі Миклухо-Маклая були настільки масштабними, що кілька приїздів до невеликого поліського міста легко губляться на тлі Нової Гвінеї та Австралії. Але саме тому малинська сторінка його життя й виглядає несподівано.
У 1886 і 1887 роках один із найвідоміших мандрівників свого часу приїздив сюди до родини, працював над матеріалами своїх експедицій і цікавився життям поліщуків. А понад століття потому в Гамарні досі зберігають пам’ять про цей зв’язок.
