У селі Вишнянка Малинської громади збереглися традиційні поліські криниці-журавлі. Деяким із них, за словами місцевих жителів, понад 90 років, а з окремих криниць досі набирають воду.
Про старовинні споруди розповів Суспільному Житомир місцевий краєзнавець Анатолій Осадчий.
Криниця-журавель працює завдяки простому механізму. Її конструкція складається із сохи — вертикальної опори — та рухомої довгої жердини. На одному її кінці закріплене відро, а на іншому — противага, яка допомагає підняти воду.
«Набираємо воду — і він сам піднімається: противага піднімає його», — пояснив принцип роботи Анатолій Осадчий.
Для противаги жителі використовували важкі предмети, які були під рукою. Відро кріпили до спеціального кованого гачка. За словами краєзнавця, гачок на одній із діючих криниць міг бути виготовлений місцевим ковалем ще до Другої світової війни.
Частина старовинних споруд уже не використовується. Біля одного з порожніх будинків збереглася лише частина конструкції: вода у криниці є, однак кріплення для відра втрачено.
Галина Єнько та Петро Недашківський розповіли, що їхні батьки свого часу відновили вже наявну криницю-журавель. За родинними спогадами, вона існувала щонайменше у 1946–1947 роках.
Житель Вишнянки Володимир Дідківський пригадав, що у другій половині 1960-х років на окремих кутках села біля дороги облаштовували спільні криниці. Воду з них набирали всі місцеві жителі.
Нині більшість криниць-журавлів на вулиці Вишневій не працює. За словами Володимира Дідківського, через посуху рівень води знизився, тому жителі дедалі частіше облаштовують на власних подвір’ях свердловини.
Старовинні криниці залишаються не лише джерелами води, а й частиною традиційного сільського побуту та історії Полісся.
