На щиті повернувся Герой
ЖИВАГА АНАТОЛІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ 06.08.1985 — 01.12.2025 рр.
Анатолій Валерійович народився на українському Донбасі — землі, яка нині перебуває під тимчасовою окупацією. З дитинства захоплювався історією, яку знав і вивчав із великим інтересом. Після закінчення загальноосвітньої школи здобув фах у Будівельному технікумі транспортного будівництва.
Пройшов строкову військову службу, а повернувшись до цивільного життя, працював на шахтах. Був працьовитим, відповідальним, умів знаходити радість у простих речах і створювати затишок навколо себе. Мав золоті руки, любив працювати на землі, власноруч посадив садок, у який вкладав свою турботу й тепло.
Для матері Анатолій був люблячим і турботливим сином, завжди готовим допомогти по господарству, підтримати добрим словом і ділом. Він поважав старших, був щирим, доброзичливим, привітним і життєрадісним. Його усмішка, жвавість і тонке почуття гумору зігрівали серця людей. Анатолій був душею будь-якої компанії, мав багато друзів, які цінували його за відкритість, надійність і добре серце.
Він мріяв про власну сім’ю, про родинне тепло, любов і щасливе майбутнє. Мав плани, сподівання, мрії, які так і не встиг здійснити…
Восени 2024 року Анатолій став до лав Збройних Сил України, щоб захистити своїх рідних, українську землю та майбутнє своєї держави від російських окупантів. Служив у мотопіхотному батальйоні. Вірний Військовій присязі, він мужньо виконував свій обов’язок, боронячи Україну.
За мужність і відвагу Анатолій Валерійович був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій».
1 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання старший солдат Анатолій Живага героїчно загинув.
Десять довгих місяців болю, невідомості й очікування минули, перш ніж Анатолій повернувся на щиті до м.Житомира…
У глибокій скорботі мама, рідні, близькі, друзі та бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
