92-річна Ніна пережила Другу світову війну, втратила двох дітей і навіть у поважному віці, за словами онуки, залишалася самостійною. 30 серпня 2024 року її життя обірвалося у дворі багатоповерхівки в Житомирі: жінку смертельно травмував сміттєвоз, що рухався заднім ходом. Через два роки її онука Ольга Ахраменко продовжує судитися і звернулася вже до Кабінету Міністрів України — із вимогою перевірити безпеку роботи сміттєвозів по всій країні.
12 жовтня 2026 року Ольга зареєструвала електронну петицію щодо запобігання смертельним наїздам сміттєзбиральної техніки. Про свою родину, судові процеси та причини цього рішення вона розповіла журналістам Суспільного Житомир.
Історія набула особливої актуальності після ще однієї смертельної ДТП: 19 вересня 2026 року в Житомирі під колесами сміттєвоза загинула 23-річна жінка. Обидві аварії сталися на прибудинкових територіях.
«Ми з бабусею лишилися вдвох»: історія Ніни, яка загинула у дворі
Для Ольги Ахраменко бабуся Ніна була найближчою людиною.
Жінка розповіла, що її бабуся пройшла через Другу світову війну, пережила важкі післявоєнні роки та втрату двох своїх дітей — доньки й сина. Донька Ніни, мати Ольги, померла від онкологічного захворювання.
Після цих втрат онука й бабуся залишилися одна в одної. Ольга згадує їхній тісний зв’язок і наголошує, що у 92 роки Ніна могла самостійно себе обслуговувати. За словами жінки, це підтверджують і медичні документи.
30 серпня 2024 року, вдень, у дворі житомирської багатоповерхівки стався смертельний наїзд. Сміттєвоз рухався заднім ходом. За словами Ольги, автомобіль належав комунальному підприємству Житомирської міської ради, а водій у той момент виконував свої службові обов’язки.
Сама Ольга тоді перебувала за кордоном. Дізнавшись про трагедію, наступного дня вона прилетіла в Україну.
В інтерв’ю вона розповіла, що після загибелі бабусі представники підприємства та водій особисто з нею не зв’язувалися. За словами жінки, спілкування між сторонами фактично відбувалося лише в межах судових процесів.
Минуло понад два роки. Проте для Ольги ця історія не завершилася.
Водієві призначили покарання, але суди досі тривають
Після загибелі Ніни розпочалося кримінальне провадження.
Як повідомила Ольга Ахраменко, суд першої інстанції визнав водія сміттєвоза винним. За її словами, він отримав покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, а також тимчасового позбавлення права керувати транспортними засобами.
Точну тривалість цих обмежень жінка під час інтерв’ю не назвала, пояснивши, що не пам’ятає всіх деталей вироку.
Надалі справа розглядалася в апеляції. За словами Ольги, кримінальну частину рішення щодо водія залишили без змін, а вимоги про відшкодування шкоди продовжили розглядати окремо в цивільному процесі.
У цивільній справі, як розповіла житомирянка, суд уже ухвалив рішення на її користь. Однак комунальне підприємство подало апеляційну скаргу, тому ця частина судового спору ще триває.
Ольга повідомила, що отримала від страхової компанії компенсацію витрат на поховання. Інші питання відшкодування залишаються предметом судового розгляду.
Водночас для жінки цей процес не зводиться до грошей. Вона пояснює, що прагне домогтися відповідальності та змін, які можуть запобігти новим смертям.
«Я просто хочу, щоб більше такого не повторювалося», — сказала Ольга.
Через два роки у Житомирі під сміттєвозом загинула 23-річна дівчина
19 вересня 2026 року в Житомирі сталася ще одна смертельна аварія за участю сміттєвоза.
Близько 05:20 на прибудинковій території вулиці Великої Бердичівської автомобіль Ford Trucks, за кермом якого перебував 53-річний житомирянин, наїхав на 23-річну пішохідку.
Від отриманих травм жінка загинула.
Слідчі розпочали розслідування за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
Того ж дня ми повідомляли про загибель 23-річної містянки під колесами сміттєвоза на Великій Бердичівській.
Остаточні причини цієї аварії має встановити слідство. Обидві жінки загинули в Житомирі на прибудинкових територіях, і в обох ДТП брали участь сміттєвози.
Ще одна смерть на Житомирщині: сміттєвоз рухався заднім ходом
28 січня 2026 року смертельна ДТП сталася в Андрушівці Бердичівського району.
Близько 13:20 на вулиці Заводській 49-річний водій вантажного сміттєвоза, за попередніми даними поліції, рухався заднім ходом і наїхав на 74-річну жінку, яка перебувала на проїзній частині дороги.
Пенсіонерка загинула на місці. За фактом аварії правоохоронці розпочали досудове розслідування.
Таким чином, упродовж менш ніж дев’яти місяців 2026 року в області сталися щонайменше дві підтверджені смертельні ДТП за участю сміттєвозів — в Андрушівці та Житомирі. Історія Ніни Ахраменко належить до 2024 року.
Ольга Ахраменко зібрала інформацію про 30 ДТП зі сміттєвозами
Після загибелі бабусі Ольга почала шукати повідомлення про схожі аварії в інших містах України.
Спочатку вона просто вводила в пошук слова «ДТП» і «сміттєвози». Знайдених повідомлень ставало дедалі більше. Зрештою жінка сформувала власну добірку з 30 випадків, про які повідомляли медіа.
За її підрахунками, приблизно в половині знайдених епізодів сміттєвози здійснювали наїзд під час руху заднім ходом.
Ольга також повідомила, що серед зафіксованих нею випадків є постраждалі діти: чотири дитини отримали травми, одна загинула.
Окремо вона назвала такі цифри щодо Житомирщини за 2026 рік: четверо загиблих та одна тяжко травмована людина.
«Сама винна»: із чим зіткнулася онука після загибелі бабусі
Ще одна частина історії Ольги стосується ставлення до літніх людей.
Жінка розповіла, що після публікацій про смерть бабусі читала коментарі, у яких відповідальність за трагедію перекладали на саму Ніну через її вік.
Ольгу обурювало припущення, що 92-річна людина не повинна самостійно виходити надвір або що її пересування потребувало постійного нагляду.
Вона наголошує: бабуся була самостійною, а питання безпечної роботи спецтранспорту має стосуватися кожного пішохода незалежно від віку.
Загибель 23-річної житомирянки у вересні 2026 року лише посилила її переконання, що проблему не можна пояснювати віком окремої людини.
Чому сміттєвоз може бути небезпечним навіть у звичайному дворі
Сміттєвоз — великогабаритний автомобіль, який регулярно зупиняється поблизу житлових будинків, маневрує між припаркованими машинами та рухається заднім ходом біля контейнерних майданчиків.
У таких умовах важливі не лише справність автомобіля чи уважність водія. Значення мають оглядовість, організація маршруту, сигнали попередження, взаємодія членів екіпажу та розташування контейнерів.
Ольга Ахраменко звернула увагу на те, що сміттєвози можуть бути обладнані камерами заднього огляду та звуковими сигналами, а роботу машини супроводжують інші працівники.
Тому вона ставить запитання: наскільки належно підприємства дотримуються вимог безпеки та чи перевіряється їх виконання на практиці?
Українські правила охорони праці на автомобільному транспорті містять вимоги до руху заднім ходом. Зокрема, перед маневром водій має переконатися у відсутності людей і перешкод, а за недостатнього огляду повинна бути організована допомога працівника, який спрямовує рух.
Що житомирянка пропонує змінити через петицію до Кабміну
12 жовтня Ольга Ахраменко зареєструвала звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою посилити безпеку роботи сміттєвозів.
Із пояснень авторки випливає, що вона просить державу насамперед провести системний аналіз:
- дослідити дорожньо-транспортні пригоди за участю сміттєвозів, зокрема смертельні наїзди;
- проаналізувати організацію роботи комунальних і сміттєзбиральних підприємств;
- перевірити, як на практиці виконуються чинні вимоги безпеки;
- визначити заходи, які допоможуть запобігати подібним випадкам;
- повідомити громадськості про заплановані дії та їхні результати.
В інтерв’ю Ольга також порівняла власні спостереження за роботою сміттєвозів за кордоном із ситуацією в Україні. Зокрема, вона звернула увагу на роботу екіпажу під час завантаження відходів та на час вивезення сміття.
Її головна пропозиція — не лише обговорювати кожну смертельну аварію окремо, а й проаналізувати організацію цієї роботи на рівні держави.
Що далі: петиція, апеляція та запитання до комунальних підприємств
Попереду в Ольги ще судова апеляція у цивільній справі, пов’язаній із загибеллю бабусі. Паралельно вона намагається привернути увагу уряду до безпеки роботи спецтранспорту.
Поки що відкритими залишаються питання, скільки аварій за участю сміттєвозів офіційно зареєстровано в Україні, скільки з них сталися під час руху заднім ходом та які порушення були встановлені в кожному випадку.
Для Житомира не менш важливо з’ясувати, як сьогодні організований вивіз відходів у дворах, чи всі сміттєвози мають справні засоби попередження і як підприємства контролюють дії екіпажів.
Ніна Ахраменко вже не дізнається відповіді на ці запитання. Але її онука сподівається, що історія бабусі допоможе запобігти іншим трагедіям.
