Житомир попрощався із Героєм-Захисником
Капітан ВЛАСЮК ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ 29.01.1981 – 11.10.2026 рр.
Юрій Олександрович народився в селі Дідовичі на Житомирщині. Тут він закінчив місцеву середню школу, опісля вступив до Новочорторийського аграрного технікуму за спеціальністю «Ветеринарна медицина». Здобувши фах фельдшера, він деякий час працював за професією в селі Суховоля. Проте справжнім покликанням його серця став захист Батьківщини — у 2001 році Юрій за власним бажанням вступив на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Попереду був славетний 25-річний військовий шлях, 22р. з яких він віддав легендарному 13-му окремому десантно-штурмовому батальйону ім. Героя Україна полковника Тараса Сенюка ДШВ ЗСУ.
Юрій пройшов вагому армійську школу на посадах оператора-механіка, водія-гранатометника, розвідника-кулеметника та навідника-розвідника. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку та Косово. Постійно розвиваючись, у 2019 році Юрій Олександрович здобув вищу освіту в ДУ «Житомирська політехніка» за спеціальністю «Гірнича справа».
З 2014 року він брав безпосередню участь в АТО, пройшовши з рідним батальйоном найважчі випробування тих років: звільнення Слов’янська, важкі бої за Донецький аеропорт та оборону шахти Бутівка.
Із початком повномасштабного вторгнення досвідчений Воїн продовжував боронити країну на найгарячіших напрямках, зокрема на Херсонщині, та брав участь у Курській операції. Юрій був відданий справі, справжнім професіоналом, вмотивованим, мужнім і відважним. Він пройшов гордий шлях від рядового до капітана.
За мужність та вірність Україні офіцер був відзначений численними державними та відомчими нагородами, серед яких: орден Данила Галицького, відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий Хрест», почесні знаки «Срібний Хрест», «Воєнний Хрест», «Хрест Пошани», медаль «За захист Шахти Бутівка», «Захиснику Вітчизни», нагрудний знак «За зразкову службу», «Знак Пошани» та «За звитягу у військовій службі» ІІІ ступеня і багатьма іншими.
У цивільному житті Юрій Олександрович був люблячим чоловіком і турботливим батьком для свого сина. Він завжди піклувався про матусю та сестру, залишаючись для родини надійною опорою та захистом.
11 жовтня 2026 року смерть вирвала Воїна з лав Захисників…
Вічна пам’ять і слава мужньому Офіцеру-Захиснику!
