На вулиці Фещенка-Чопівського в Житомирі досі стоять два невеликі гранітні стовпчики, що нагадують про часи, коли містом їздили кінні екіпажі. Світлини цих каменів з’явилися у Facebook і викликали цікаву розмову: одні житомиряни називають їх конов’язями, інші припускають, що вони захищали будівлі від коліс возів.
На фотографіях — низенькі кам’яні циліндри із заокругленими верхівками. Один стоїть біля старого дерева, серед опалого листя. На ньому немає таблички чи напису. Зате в коментарях знайшлися люди, які знають ці стовпчики багато років.
Питання “що це?” задав Юрій Болобан.
Валерій Скоріков пояснив, що на вулиці Фещенка-Чопівського збереглися дві старі конов’язі — стовпи, до яких колись прив’язували коней. Він опублікував фотографії обох каменів.
За його спогадами, подібні стовпчики раніше стояли й навпроти кінотеатру «Україна», але згодом зникли.
Навіщо коням були потрібні кам’яні стовпчики
Конов’язь — звичайна річ із повсякденного життя міста до появи автомобілів. Господар приїжджав верхи або кінним екіпажем, прив’язував коня до міцного стовпа і йшов у своїх справах. Такі пристосування встановлювали біля будинків та громадських місць.
Конов’язі виготовляли з дерева, металу й каменю. Деякі мали спеціальні кільця для повода, інші — обідки або виступи на самому стовпі.
У Музейному фонді України зберігається гранітна конов’язь XIX століття. Її опис напрочуд цікавий: це тесаний кам’яний стовп із заокругленою верхівкою та обідком. Нижню частину конструкції вкопували в землю приблизно на 70 сантиметрів, щоб кінь не міг вирвати стовп.
Музей має й окремий верхній фрагмент гранітної конов’язі XIX століття. Отже, кам’яні стовпи справді використовували для прив’язування коней, а металеве кільце було не єдиним можливим елементом такої конструкції.
А може, це захист від коліс?
У коментарях Юрій Болобан висловив іншу думку. Його збентежила форма стовпчиків: мотузка могла б зісковзувати з округлої поверхні.
«Мені здається, що це якийсь захист від коліс екіпажів і возів», — написав він.
І така версія має історичне підґрунтя. У старих європейських містах справді встановлювали масивні кам’яні відбійники. Вони захищали кути будинків, ворота та вузькі в’їзди від коліс кінних возів і карет. Коли екіпаж повертав надто близько до стіни, колесо натикалося на камінь, а не на фасад.
Такі відбійники можна побачити й сьогодні на історичних вулицях Праги та Львова. За формою вони інколи дуже схожі на конов’язі, хоча виконували інше завдання.
Ще одна учасниця обговорення, Любов Опанасюк, згадала, що подібні стовпчики колись стояли біля заможних міських будинків. За її словами, до них прив’язували коней, коли гості приїжджали в екіпажах.
Про той Житомир, де кінний екіпаж був звичайним транспортом, нагадують і картини старого міста художника Юрія Дубініна.
Обидва різновиди кам’яних стовпчиків — конов’язі та захисні відбійники — належать до вуличного побуту минулих століть. Житомиряни, які пам’ятають стовпи на Фещенка-Чопівського, називають їх конов’язями.
А два гранітні стовпчики й тепер можна побачити на вулиці Фещенка-Чопівського.
