Житомир прощався із Георгієм Мокрицьким.
29 грудня, упродовж двох годин, від 11-ї до 13-ї, Свято-Михайлівський Собор став місцем прощання житомирян із головним літописцем історії Житомира Георгієм Павловичем Мокрицьким. Попрощатися із маестро місцевого краєзнавства прийшли сотні людей, які знали Георгія Мокрицького, які цінували його працю, які читали його довідники та енциклопедії із історії нашого міста, які знали його як неперевершеного майстра розповідей про історію Житомира.
2021-й рік, який видався напрочуд складним, важким і печальним у житті не лише у житті нашого міста, але й в цілому – для всієї України, аж занадто наполегливо і вперто намагався привчити нас до непоправних втрат.
Вже на самому фініші 2021-го року Житомир втратив свого найвидатнішого краєзнавця. Лише зараз, у момент прощання із небіжчиком, багато людей усвідомило, що краєзнавство – як вид діяльності, тривалий час перебувало у Житомирі у статусі аматорського заняття, яким, час від часу, займалися найвідданіші люди, що відчували могутній інтерес до історії рідного будинку, вулиці, мікрорайону, нашого поліського краю.
Велич Георгія Мокрицького полягає у тому, що краєзнавство у Житомирі він підніс на рівень професійного заняття. Наскільки могутньо триматиметься прапор краєзнавчого руху у Житомирі і на Житомирщині загалом, тепер залежатиме вже не від Г.П.Мокрицького. Він не залишив заповітів, бо помер очевидно передчасно. Але він залишив після себе потужно величну і різноманітну творчу спадщину, яку ми маємо сповна усвідомити та зрозуміти багато досі незвіданих питань і таємниць…
Однозначно, історичне краєзнавство Житомира осиротіло і зазнало значної втрати. Але пам\’ять про Георгія Мокрицького має спонукати і громаду міста і його керівників до того, аби краєзнавчі дослідження у Житомирі не завмирали, а навпаки – ставали активнішими і набирали все більших масштабів. Приклад його подвижницької праці ще довго служитиме дороговказом для його колег – дослідників і загалом, для нових поколінь істориків – краєзнавців.
