Після закінчення Великої Вітчизняної війни і початку конфронтації з Америкою в СРСР стали створювати закриті поселення для військових випробувань і стратегічного промислового виробництва. Призначення об\’єктів було засекречено, а в\’їхати туди могли тільки особи з пропискою та їхні найближчі родичі.
У документах ці території позначали назвою найближчого населеного пункту з додаванням цифри, а на картах намагалися не позначати. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про 5 закритих міст Радянського Союзу, недоступних для більшості громадян!
Арзамас-16, База №112, Горькій-130
Під цими назвами ховалося розташоване в Горьківській (сьогодні Нижегородській) області селище Саров. Тут з 1946 року розміщується науковий центр “КБ-11”, в якому велися розробка і виробництво ядерної зброї. Режим секретності був настільки суворим, що жителі регіону не мали права залишати його навіть під час відпустки.
Нині в Сарові продовжують роботу Інститут експериментальної фізики і підприємства з виробництва ядерних боєприпасів. Цілком природно, що вся ця місцевість, як і раніше, має статус ЗАТО.
“Наймирніший” закритий регіон
Населений пункт Мирний було нанесено на карти Архангельської області 1957 року. Через 2 роки селище отримало статус міста, але вже 1966 року поповнило собою список закритих територій. Неподалік від нього був побудований військовий аеродром і космодром Плесецьк, що має важливе оборонне значення.
У різні роки об\’єкти в Мирному носили назви Ленінград-300, Мирний-12 і Ленінград-400. Регіон, що займає площу 1762 квадратних кілометрів, досі входить до списку ЗАТО – закритих адміністративно-територіальних утворень.
Капустин Яр-1
Після розгрому Німеччини в 1945 році радянські вчені отримали доступ до технічної документації німецьких ракет Фау. Це прискорило розробку власної ракетної зброї.
Для її випробувань в Астраханській області побудували військовий полігон, НДІ та конструкторське бюро. У 1947 році в Капустиному Яру успішно провели пуск першої радянської балістичної ракети А-4.
З початком космічної ери випробувальний ракетний полігон перетворився на космодром. Тут виконуються пуски ракет з метеорологічним і геофізичним обладнанням, проходять випробування крилатих ракет і систем ППО. У 1993 році об\’єкт було перейменовано на місто Знам\’янськ.
Загорськ-6 і Загорськ-7
Лише 1991 року цьому старовинному місту повернули його історичну назву Сергіїв Посад. До цього, з 1930 року його було перейменовано на Загорськ. У повоєнний час поблизу міста було розміщено 2 закритих науково-дослідних об\’єкти.
Один із них – Вірусологічний центр НДІ мікробіології, згадувався під назвою Загорськ-6. Радянські вчені, які працювали в Центрі, займалися дослідженнями за програмою бактеріологічної зброї.
Загорськ-7 служив місцем розміщення військових. Він давно розсекречений, а “шістка”, як і раніше, належить до категорії ЗАТО. Тут продовжують розробляти біологічну зброю.
Челябінськ-70
Після 1993 року це місто в Челябінській області стало відомим росіянам під ім\’ям Сніжинськ. Розташована неподалік обласного центру територія отримала статус закритого міста 1957 року.
Тут було створено ще один дослідницький центр, який займався реалізацією ядерної програми. Як і інші міста, Челябінськ-70 не позначався на картах і існував під грифом секретності. Відомо, що перша у світі воднева бомба розроблена саме на об\’єкті Челябінськ-70.
Саме у Челябінську-70, було створено найбільшу в світі термоядерну бомбу, відому як «Кузькіна мать», або «Цар-бомба».
