17 лютого, у четвер,разом із Романом Ковалем до Житомира приїздить ціла когорта його одноклубників із «Холодного Яру». Насамперед, це книговидавець Марко Мельник. У видавничій справі він порівняно недавно, але вже встиг зарекомендувати себе відповідальним і надійним партнером, з яким можна і потрібно мати справу. Напередодні візиту до Житомира Марко Мельник погодився відповісти на декілька наших запитань.
– Як давно можна говорити про Марка Мельника, як про видавця?
– Загалом, мій видавничий стаж вже доволі чималий, бо, якщо конкретно і достеменно рахувати усі мої видавничі проекти, то треба розпочинати ще зі старших класів школи, а потім – вузу. У вузі я вже видавав конкретну газету і розумів, наскільки це складно не лише написати, зверстати чи редагувати, але і зрештою видати для читача свій продукт. Газету видавав навіть у військово – польових умовах під час служби у батальоні «Азов». А вже після служби зайнявся і книговидавництвом.
– От цікаво, що послужило поштовхом саме до книговидавничої справи, яка за нинішніх часів і складна, і не вельми прибуткова?
– Про прибутки не завжди йдеться у ситуації, коли ти бачиш, яка за з містом і за якістю література, що стосується тематики війни на Донбасі, виходить в Україні. І я зрозумів доволі просту істину – якщо ми хочемо донести людям, суспільству всю калейдоскопічність проблематики російсько – української війни, слід взятися за видавництво книг зі спогадами воїнів і зокрема, моїх побратимів.
– Ну, а історична тематика , яка сьогодні займає головне місце у вашій видавничій діяльності, вже встигла принести вам не лише ім’я, але й популярність.
– Історичні твори я розпочав видавати вже після знайомства із Романом Ковалем. Вже , коли став членом історичного клубу «Холодний Яр». Паралельно прийшло не лише розуміння, але й усвідомлення значимості такої літератури. У співпраці із Романом Ковалем я видав вже більше десяти книг. Загалом у моїй видавничій біографії вже близько 120- ти видань. У тому числі – й дитячих. Наголошую, у мене росте синочок і для малечі книжка важить дуже багато. Це – не просто духовна їжа, а той духовний стержень, який нічим не заміниш.
– Ну, Марко, а взагалі професія чи заняття книговидавництвом – річ дуже непроста. Клопотів вистачає?
– Не кажіть! Видавнича справа – це купа всіляких угод, це кілограми паперів із усілякими сертифікатами, свідоцтвами та всілякими іншими бюрократичними атрибутами. Але куди подінешся ? Без бюрократії – немає економіки, немає бізнесу, немає готового продукту, задля якого ми й працюємо. Але я вже звик до таких вимог, тому ставлюся до цієї бюрократично – паперової діяльності дуже прискіпливо і навіть педантично. Тим паче, що ми займаємося не просто книговидавництвом, але й державними проектами. І для того, щоб забезпечити бібліотечну мережу України деякими, виданими нами книгами, доводиться доволі скрупульозно займатися якраз бюрократичною діяльністю. Але справа того варта і наш народ, особливо наша молодь, має знати про історичне минуле, яке насправді дуже складне і часто драматичне, реальну правду. Як на мене, це дуже благородна справа і свята мета.
– Ви приїздите до Житомира чи не вперше. Як Вам наше місто?
– Як видавець, як учасник такої собі делегації від клубу «Холодний Яр», я у Житомирі справді дебютую. Але про Житомирі чув, тут бував, бо моя родина (по «лінії» дружини) має коростенське коріння. Але, поза всяким сумнівом, на зустріч із житомирським читачем чекаю і сподіваюсь на приємні враження, знайомства і контакти. Так що – до зустрічі!
