На днях Валентина Андрощук (у дівоцтві Бондарчук) передала директорці Новоград-Волинського краєзнавчого музею Олені Жовтюк відріз унікальної тканини й переповіла неймовірну історію про традиції роду.
У 1939 році, зазначається в дописі, прабабуня Валентини Наталка подарувала своїй доньці Марії (1920-го року народження) тканину на весільне вбрання.
Нареченим Марії був учитель історії та літератури Суховільської школи Іван Севастянович Бондарчук (1911-го року народження).
Подружнє життя молодят було дуже коротким, оскільки в 1939 році Івана призвали на строкову службу і він вирушив на кордон з Польщею. Додому не повернувся, бо у перші ж дні Другої світової війни загинув.
Іван Севастянович ніколи не бачив сина Михайла, батька Валентини, адже, йдучи на фронт, залишив молоду дружину при надії. Марія прожила 94 роки, проте вдруге заміж не вийшла: циганка на базарі нагадала, що чоловік живий і повернеться. Освічена жінка, яка багато читала та любила переповідати історії дітям і онукам, вірила в циганчине пророцтво, тому що хотіла вірити. Щире кохання та віра допомогли їй вижити в найтяжчі воєнні та повоєнні роки.
За словами Валентини, бабуня зберігала тканину у скрині на горищі. Лише перед смертю дозволила онуці взяти собі родинне шлюбне полотно й берегти його як справжню реліквію.
Незабаром суховільське полотно родини Бондарчуків прикрасить експозицію, а історію кохання, що його супроводжує, почують відвідувачі музею.
