Росія шле сигнали про готовність до переговорів і перемир’я за умови фіксації лінії фронту, інакше – шантажує ескалацією.
Останніми днями декілька публічних спікерів з боку Російської Федерації зробили заяви про готовність до переговорів про перемир’я. Так, 25 серпня в кулуарах Держдуми РФ голова комітету з міжнародних справ Л.Слуцький заявив, що якщо українська сторона заявить, що готова до переговорів у будь-якому форматі та на будь-якому рівні, то російська сторона буде це розглядати.
Вірогідно, про відкритість до переговорів з боку Росії могло бути повідомлено на закритій частині переговорів під час візиту Президента Туреччини Р.Ердогана до України 18 серпня. Турецький лідер заявив про готовність бути посередником у переговорах про обмін військовополоненими на закінчення війни. Про сигнали з боку російської сторони повідомляв також Д.Арахамія. Публічно на таких переговорах Росія може знову оголосити про перелік політичних вимог до України, які є неприйнятними та не відповідають воєнному результату бойових дій. Програмою-мінімум для російської сторони може бути оголошення безстрокового припинення вогню. Російське керівництво занепокоєне вибухами в тилових районах, в тому числі на військових об’єктах окупованого Криму. Припинення вогню дозволить російській армії провести перегрупування збройних формувань без ризиків вогневого враження в місцях дислокації.
Українська сторона висунула свої умови для проведення переговорів. Після зустрічі з Р.Ердоганом та А.Гутеррешем Президент В.Зеленський заявив, що не можна довіряти Російській Федерації, тому переговори з Росією можна буде вести лише після виведення російських військ з усіх тимчасово окупованих українських територій. У подальших заявах В.Зеленський пояснив, що не збирається підписувати угоди по типу мінських домовленостей, бо вважає це пасткою та діями, які матимуть негативний для України результат.
Минулого тижня заяви про неприпустимість та неможливість укладення перемир’я з Росією зробили одразу кілька лідерів і речників західних країн. Так, Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що починати з Росією перемовини про припинення війни в Україні зараз немає сенсу.
Західні лідери говорять про готовність до довготривалої підтримки України та до розуміння енергетичних та економічних викликів, які матимуть їхні країни внаслідок російської агресії.
Щоб добитися своїх завдань та схилити українське керівництво до переговорів, а західних політиків – до зміни позиції, Росія оголошує про плани ескалації ситуації. Це виглядає фактично як шантаж та підняття ставок:
1. Витоки інформації про можливі ракетні удари по цивільній інфраструктурі та урядовим об’єктам України привели навіть до офіційних заяв посольства США та посилення режиму безпеки в центрі Києва. Росія і надалі буде погрожувати провести атаки на цивільні об’єкти, вимагаючи переговорів на своїх умовах.
2. Окупанти не зупиняють підготовку до проведення псевдореферендумів на окупованих територіях, погрожуючи приєднати їх до Російської Федерації та поширити на ці території дію військової доктрини РФ. Начебто після анексії у відповідь на спроби звільнити ці території російські війська зможуть застосувати зброю масового враження. Дати референдумів не називаються, проте провести їх 11 вересня стає вже майже неможливим навіть технічно.
3. Нагнітання ситуації навколо Запорізької АЕС також є перш за все шантажем західних країн. Загроза техногенної катастрофи, на думку російського керівництва, має змусити Захід до поступок.
4. Продовжується використання поставок енергоносіїв до Європи в якості зброї. Високі ціни на газ могли би привести до політичних протестів у європейських країнах та вплинути на позицію урядів щодо війни в Україні.
5. Плани щодо проведення шоу в Маріуполі під назвою «Суд над полоненими українськими військовослужбовцями» порушують Женевські конвенції, та розраховані перш за все на російську публіку, проте є також і елементом емоційного шантажу. В Україні високо цінять подвиг бійців «Азову» і судилище над ними будуть намагатися використати для інформаційних атак.
6. Указ В.Путіна про збільшення чисельності збройних сил на 137 тисяч військовослужбовців має стати сигналом про готовність до великої мобілізації та тотальної війни. Водночас, загальна мобілізація може мати деструктивні наслідки для самого російського суспільства, тому подібні рішення мають неоднозначний ефект.
Можливі військові успіхи України в першій половині осені 2022 можуть зміцнити позиції України та союзників. Якщо Захід буде послідовним у своїх вимогах, то виявиться, що Росія фактично не має інших аргументів для підняття ставок. Можна прогнозувати обмін позиціями під час зустрічі G20 в Індонезії. Там навряд чи буде підписано велику мирну угоду, проте у присутності лідерів провідних країн світу буде продемонстровано реальну картину, що базуватиметься перш за все на наслідках осінньої військової кампанії.
