Велика втрата.
Пішов із життя ОЛЕГ ТИМОФІЙОВИЧ ДАНИЛЕЙКО.
Олег Тимофійович, хоч і повернувся у рідний Франківськ, лишився у Житомирі у добрих справах, у спогадах своїх учнів, людей, які з ним працювали і просто спілкувалися. Це був мега аналітичний мозок, який вибудовував кілька варіантів розвитку подій чи то в політичній картині світу, чи в банальній життєвій ситуації.
Я познайомилася з Олегом Тимофійовича ще в студентські роки. Він помітив мою активність, запросив в офіс на М.Бердичівській , щоб познайомитися із їхньою молодою командою. Тимофійович завжди мріяв створити молодіжний центр. Був впевнений, шо майбутнє міста за молодіжними ініціативами.
Це Олег ДАНИЛЕЙКО придумав Школу місцевого самоврядування у Житомирі! Я пишаюся тим, що була однією із перших її випускниць! Цей проект до війни успішно розвивався і вірю житиме далі!
Олег Тимофійович давно говорив про нашу Житомирську вежу як символ міста і активно популяризував її через відзнаку Срібна вежа. Чудовий був проект, в якому відзначали молодих фахівців в різних галузях.
«У Житомирі дощ…», — колись співав Тимофійович під гітару. Він написав цю пісню.
Він любив це місто.
Любив небайдужих людей,
любив життя…
І ми завди любитимемо Вас, наш дорогий Олег Тимофійович. Світла пам’ять Вам.
Тримайте небо над Україною.
