Житомирські волонтерки виготовляють шкарпетки для українських військових. Запит на них отримують постійно.
Про це розповів волонтер Дмитро Стаценко.
За його словами, він постійно підтримує зв\’язок із військовими і знає їхні потреби.
“Приблизно раз на тиждень ми збираємо шкарпетки, – каже Дмитро Стаценко. – Потім або поштою, або наочно передаємо військовим на передову. Запит на шкарпетки отримуємо постійно. Вони їх дуже чекають. Коли одягають ці шкарпетки, то кажуть, що наче дома побували”.
“Йде зима і наша допомога є дуже важливою для кожного бійця, який перебуває на передовій в холодних окопах і в холодних землянках, – зазначає волонтерка Лариса Харчук. – Ми звертаємося до всіх небайдужих житомирян. Беріть ниточки, беріть гачки і приходьте. Ми вас навчимо в\’язати. Ця справа сьогодні – дуже потрібна і дуже необхідна”.
Галина Климюк сплела вже 92 пари. Жінка каже, що почала в\’язати шкарпетки ще у 2014 році.
“Хлопцям подобається, – розповідає Галина Климюк. – Я кажу, вибачайте, що вони різнокольорові, тому що я в\’яжу з того, що в мене є. А вони кажуть, що їм домом пахне. В\’яжу від 40 до 45 розміру. Якщо в мене є більше ниток, в\’яжу більші. Якщо у мене менше ниток одного кольору, то в\’яжу менші. В\’яжу і вночі, і у вихідні, і як їдемо на город, то в машині в\’яжу. Скрізь в\’яжу”.
Нитки для плетіння жінкам приносять жителі міста. Олена Вільчинська каже, що використовують не тільки нову пряжу.
“Наприклад, я зараз розпускаю светр, який в\’язала 25 років тому своєму татові, – розповідає Олена Вільчинська. – Чому светрик має лежати, коли він може піти на допомогу іншим? Також за власні кошти ми купуємо різні в\’язані речі у секонд-хенді і потім розпускаємо їх. З них робимо нитки, які попадають в добрі руки Галини Леонтіївни, і вона з тих ниток в\’яже хлопцям шкарпетки”.
А ще жінки виготовляють килимки, які військовослужбовці використовують як каремати.
