Чому київській владі не можна давати в руки західні гроші?

Щодо Фінансового Рамштайну.
Хочу виступити на підтримку наших іноземних партнерів.
Українська влада натякнула, що хоче отримати гроші, які вона знає, на що спрямувати. Чим це закінчується, ми знаємо. Знають і наші іноземні партнери. Тому не дають.
Натомість українська влада має відмовитися від самої думки, що вона розподілятиме якісь гроші. Вона має створювати умови для інвестицій – але це інше.
Це полегшення доступу до інфраструктури.
Це спрощення відведення землі/води/електрики/під\’їздів.
Це захист від “погонів” там, де вони не мають пхати носа.
І чіткий контроль там, де це потрібно.
Це антимонопольна політика.
Це прозорі автоматичні процедури.
Ну і звісно, це суди, що працюють. Мабуть, суди мають стояти першим пунктом у переліку.
Разом я б назвав усе це “навести лад”.
Щоб навести лад, не треба фінансових витрат з боку ЄС, Британії чи США. Гроші на це вже витрачаються з бюджету. У Раді, Кабміні та Офісах сидить купа людей, які мають займатися саме цим. За зарплату. Не вистачає зарплат? Давайте зменшимо кількість депутатів.
Отже, заява президента про Фінансовий Рамштайн – це крик у безодню. Але зовсім не тому, що грошей немає. І не тому, що ніхто не хоче допомогти Україні.
Це тому, що наші партнери НЕ ХОЧУТЬ, АБИ ЦІ ГРОШІ ВКРАЛИ.
Правильно роблять.