СПАСИБІ, ЩО ЖИВУ!
Спасибі, що живу,
що після ночі зрання
Я бачу білий світ
і хліб насущний є!
Спасибі за душі
нестримне пульсування,
Що згаснути мені
уперто не дає!
Спасибі за вогонь
в моїй життєвій грубі,
За почуття в душі
солодке й неземне!
Спасибі за любов
ціловану і любу –
Оту, що до небес
окрилює мене!
Спасибі за тепло:
його вже не остудиш,
Воно уже навік,
як Божий дар в житті!
Спасибі, що прожив
в очікуванні чуда,
І вірив, як ніхто.
у почуття святі!
Спасибі, що проста
безхитрісна молитва
Підтримує мене
у цей жорстокий час!
Спасибі, що живу
наївно й без гонитви
За тим, від чого Бог
застерігає нас!
Спасибі, що живу,
що після ночі зрання
Я бачу білий світ
і хліб насущний є!
Спасибі за душі
нестримне пульсування,
Що згаснути мені
уперто не дає!
Спасибі за вогонь
в моїй життєвій грубі,
За почуття в душі
солодке й неземне!
Спасибі за любов
ціловану і любу –
Оту, що до небес
окрилює мене!
Спасибі за тепло:
його вже не остудиш,
Воно уже навік,
як Божий дар в житті!
Спасибі, що прожив
в очікуванні чуда,
І вірив, як ніхто.
у почуття святі!
Спасибі, що проста
безхитрісна молитва
Підтримує мене
у цей жорстокий час!
Спасибі, що живу
наївно й без гонитви
За тим, від чого Бог
застерігає нас!
Василь Головецький, м. Житомир, «Осінь фронтова», 28 жовтня 2022 р.
