Заповіт – це документ, у якому людина розпоряджається своїм майном та висловлює останню волю на випадок смерті. Зазвичай цей документ посвідчують у нотаріуса.
Але посвідчити останню волю спадкодавця можуть лікарі, командири військової частини та деякі інші люди, пояснюють у Міністерстві юстиції.
“У більшості людей існує думка, що посвідчення заповіту можливе виключно нотаріусом та ніяк інакше. Проте законодавством передбачений вичерпний перелік інших посадових осіб, котрі можуть виконати таку функцію”, – йдеться у повідомленні.
Хто може посвідчити заповіт, крім нотаріуса?
✅ Головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та людей з інвалідністю.
✅ Капітан морського або річкового судна.
✅ Начальник пошукової або іншої експедиції.
✅ Командир (начальник) військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії.
✅ Начальник установи виконання покарань.
✅ Уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування.
❗️ Посвідчення заповіту може відбутися лише у присутності свідків та стосовно спадкодавця з повною цивільною дієздатністю. Повна цивільна дієзданість настає з 18 років (повноліття).
Повна дієздатність може надаватись і раніше в окремих випадках (наприклад, шлюб до 18 років за дозволом органів опіки та піклування). Водночас вона може бути обмежена судом (наприклад, через психічні розлади).
Як скласти заповіт?
Заповіт складається у письмовій формі. Заповідач повинен зазначити місце і час складання заповіту, свою дату та місце народження, а також власноруч підписати заповіт.
Також заповідач може усно озвучити останню волю – з його слів заповіт має бути записаний або надрукований.
Остання воля спадкодавця обов\’язково має бути складена та посвідчена у 2 примірниках: один – для заповідача, другий – для держави.
Заповіт потрібно передати до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача у той же день.
“Посадові та службові особи при посвідченні заповітів зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, що стали відомі під час їх посвідчення”, – наголошують у Мін’юсті.
