Бердичів попрощався зі своїм корінним жителем, 25-річним Миколою Бульбою, який загинув в Запорізькій області.
Навчався в четвертій та першій школах Бердичева, потім в коледжі промисловості, економіки та права на найпрестижнішому відділенні – інженерія програмного забезпечення. Після закінчення коледжу фах програміста підтвердив і розвинув в Київському університеті будівництва та архітектури. Здавалося, б всі шляхи відкривались перед молодим програмістом хоч в Україні, хоч в цілому світі, але…
Вже 17 березня 2022 року він з друзями добровільно приходить до військкомату та стає до лав ЗСУ. Після короткої підготовки стає артилеристом десантної бригади, а згодом і командиром гармати.
19 серпня побратими, які приїхали провести його в останню путь згадували яким щирим і веселим він був. Миколу слухались набагато старші нього підлеглі, і беззаперечно довіряли його розуму, вмінню та набутому за місяці війни досвіду. А найбільше запам’ятаються їм фантастичні імпровізації свого командира на гітарі, з якою не розставався у військових буднях. Він складав свої вірші на відомі мелодії і часто вони були навіть кращими за оригінал.
Зовсім недавно Микола був у відпустці в рідному Бердичеві. Заспокоював маму, що все буде добре, розповідав про плани скорого одруження і обурювався картинками вранішньої кави здорових молодиків в центрі рідного міста, які під цигарку ліниво обговорювали чому так повільно іде наступ чи чому нам дають мало зброї…
Він на своїх плечах і руках добре знав як «іде» той наступ і скільки щодня гине військових. 10 серпня Миколі Бульбі виповнилось двадцять п’ять і його радо привітали родичі телефоном та побратими в підрозділі. І ніхто тоді ще не знав, що цей День народження стане останнім…
