Від 4000 до 7000 грн — такі заробітні плати отримали медики КНП «Малинська міська лікарня» у серпні. Для розуміння, раніше ці суми були у щонайменше два рази вищими.
Інформацію про суттєве падіння заробітних плат ми отримали з власних джерел. І щоб розібратися у ситуації, поспілкувалися із керівником медзакладу — Антоном Гончаруком, пише Малин media.
Короткий анонс: мерія має на це вплив, але наразі медики не почули жодної конкретики про дофінансування від міста. У випадку, якщо ж ситуація залишиться без вирішення, медперсонал — від лікарів до санітарів — почне потрохи писати заяви на звільнення, переконує Антон Гончарук. Далі про це — в інтерв’ю MALYN.MEDIA.
— Антоне Віталійовичу, давайте послідовно: що стало причиною різкого падіння зарплат?
— Насправді, це більш ніж передбачувала ситуація. Річ ось в чому. Свого часу президент повідомив, що лікарі будуть отримувати 20 000 грн, а медсестри – 13 500 грн. Але є Постанова Кабміну, яка говорить наступне: якщо на зарплату йде понад 85% зароблених коштів, то ці цифри, які обіцяв президент, скасовуються. І в такому випадку медзаклади переходять на так звану тарифну сітку, яка працювала раніше. Тоді йдеться про 5000-7000 грн на руки.
Власне, у нас і склалася така ситуація: більш ніж 85% зароблених коштів йде на зарплату. Відтак, ми були змушені із серпня перейти на тарифну сітку і платити ці «копійки».
— Чому ця ситуація загострилася саме у серпні?
— До цього все йшло. І я попереджав мерію, яка є нашим прямим власником, про це ще вкінці минулого року, коли стояло питання, чи в нас в принципі залишатиметься пологовий. Тоді, як ви пам’ятаєте, вдалося владнати ситуацію.
Продовжуючи питання зарплат, у новий рік ми перейшли з 9 мільйонами гривень, які були нашою подушкою безпеки. Деякий час ці кошти нас виручали, але гроші мають здатність закінчуватися. У квітні ми приходили із бухгалтером у міську раду, показували звіти, говорили вкотре, що наближається проблема. І ось це врешті сталося. Якби місто нам давало якісь гроші до загальної суми зароблених грошей, то ми б могли платити кошти у такому об’ємі, як платили раніше.
— Озвучте, будь ласка, конкретніше, скільки отримують зараз лікарі, а скільки — медсестри Малинської лікарні.
— Наприклад, хірург з вищою категорією отримав у серпні 7001 грн. Це ставка. Медсестри, які раніше отримували 10 000 грн, зараз мають приблизно по 4000 грн. Санітарки – це ще менше. У кожного сім’ї, йде опалювальний сезон. Як працювати при таких умовах? Думаю, люди просто будуть масово звільнятися.
— Яка кількість персоналу працює у лікарні?
— 268 осіб. Я працюю у лікарні 20 років. У мене є певна довіра серед колективу. Я не можу їм брехати, годувати обіцянками. Кажу як є – у нас склалася ось така плачевна ситуація.
— Що може вирішити її?
— Треба, щоб мерія екстрено виділила кошти. Серпень місяць не врятуємо, бо мізерні виплати медики вже отримали. А от наступні місяці — ще можна. Якщо буде воля мерії.
— А воля є?
— Поки що ми не знаємо, на що нам чекати. Голова (Олександр Ситайло, — ред.) має прийти до нас в четвер, 7 вересня, на зустріч з колективом. Принаймні, пообіцяв. Але ми і раніше писали письмові звернення на мерію щодо цієї ситуації. Відповіді не отримували.
Щоправда, з міського бюджету нам оплачують енергоносії. Також за весь час міська рада, крім енергоносіїв, дала нам 2 млн грн. Але для розуміння на місяць тільки на зарплати потрібно 4 млн грн. Тобто, це мало.
Така ситуація не лише у Малині. Але в інших медзакладах з допомогою влади ситуацію вдається контролювати й не допускати такої кризи. У квітні на госпітальній раді я дізнався, що одна з лікарень в районі за три місяці цього року витратила тільки 13 млн на обладнання! Водночас нам дали тільки 2 млн на зарплати.
Одразу скажу, що коштів, які платить НСЗУ, не вистачає апріорі. Благо, з першого липня підняли коефіцієнт за лікування апендициту – раніше пролікований апендицит коштував 421 грн, а зараз – 1000 з копійками. Але це все одно не та сума, яка мала б бути. Затрати значно вищі.
— У деяких лікарнях відкривають додаткові відділення, які приносять додаткові кошти. Ви як керівник розкладали такі можливості?
— Щоб, наприклад, відкрити реабілітаційний пакет — треба додаткові ресурси, дофінансування з міського бюджету. Бо вимоги до самого відділення – шалені. Зокрема, повинні бути поручні, певна доступність до вбиралень тощо.
Ми також спілкувалися із львівськими медиками про відкриття у Малині філії по протезуванні, але ще раз: треба спочатку вкласти кошти. А їх немає. Бо в нас навіть першочергове питання із зарплатами не вирішене. Про який розвиток тут говорити?!
Те, що від мене залежить, – ми робимо. Лікарі працюють на повну потужність, усі ліжка зайняті. Може, хто думає, що причина у мені — то я можу заяву на звільнення написати хоч завтра. Але всі ці проблеми перейдуть наступному керівнику, який з таким же запитом прийде до влади.
— Малинська лікарня увійшла у спроможну мережу. Наскільки відомо, там передбачене додаткове фінансування..
— Так. Ми подали всі документи, але на цьому заглухло. Коли будуть кошти, невідомо.
— Антоне Віталійовичу, ви також віднедавна депутат Малинської міської ради. Такий статус не допомагає вам впливати на ситуацію?
— Я був тільки на двох сесіях. Питання щодо медицини я підіймав перед депутатами, головами фракцій ще задовго до цієї зарплатної кризи. Але, як бачимо…
Станом на зараз через медиків навіть сесію не збирають. Лікарі ще так трохи потерплять, а потім візьмуть і напишуть заяви на звільнення. Де будуть лікуватися мешканці громади у такому випадку? Медицина – це базові витрати. У нас відкривається якийсь бізнес, сплачуються податки, але паралельно медикам пропонують жити на 4000 грн на місяць.
Словом — чекаємо четверга, може, щось таки вирішиться… Без втручання влади — ми не впораємося!
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
