Видавництво “Рута” розпродало останнє, 12-те (!!!), видання письменника Олександра Михайлюти про “Дід Петро”.
Ексклюзивне видання про феноменальну особистість планетарного масштабу – народного цілителя, провидця, наділеного Космосом неймовірними здібностями – Петра Дементійовича Утвенка з древнього села Дивин Брусилівського району Житомирської області. Він жив – як старець, а чинив – як Бог. Дослідники занесли ім’я славетного українця до переліку найзнаменитіших пророків, відомих людству. Ім’я Петра Утвенка (Діда Петра) стоїть на рівні з китайським провидцем і науковцем Конфуцієм, зі святим Антонієм, Оленою Блаватською, Євангелією Димитровою (Вангою), ясновидцем Вольфом Мессінгом, пророком Заратустрою, пророком Мухамедом, святими Серафимом Саровським і Сергієм Радонезьким…
Україна і світ ще мають осягнути значення Петра Утвенка, Святого Петра із Дивина, вшанувати його пам’ять належним чином та прилучитися до його невичерпного джерела духовності і добро-творення.
Із Вікіпедії:
Утвенко Петро Дементійович, Дивинський Дід, дід Петро з Дивина (01.06.1922, Дивин, Радомисльський повіт, Київська губернія, УСРР − 21.12.2004, Дивин, Брусилівський район, Житомирська область, Україна) — учасник Другої світової війни, знахар, цілитель з Житомирщини, якого дехто називав «українською Вангою».
Життєпис
Петро Утвенко народився у селі Дивин Радомисльського повіту Київської губернії. Нащадок місцевих козаків-українців, які судячи за все переселились з Гетьманщини і осіли тут після подій Коліївщини і розпаду Речі Посполитої, включення земель Правобережжя до складу губерній Російської імперії, про що свідчить зокрема присутність прізвища Утвенко у документах Чернігівського полку епохи Гетьманщини.
Рано втратив батька, ледве сам пережив Голодомор 1933 року.
У лихоліття 1940-х як і багато його однолітків був мобілізований до лав Червоної армії, потрапив на фронт. Кавалер Орденів Слави, двох медалей «За відвагу». Був навідником 45-міліметрової гармати. Пройшов з боями від рідного села аж до Ельби, дістав 11 поранень і 8 контузій.
Після війни жив і працював у своєму селі. Хоча про нього писали мало, але прославився на всю Українську Республіку і весь Радянський Союз як великий цілитель, до нього за порадою не раз приїжджали правлячі керівники країни.
Неодноразово запрошували емігрувати, щоб практикувати закордоном, але він щоразу відмовлявся.
Помер і похований у рідному Дивині.
