НА СТАНЦІЇ СТАРІСТЬ
І ось я доїхав до станції Старість,
Де вже до останнього жити осталось!
На станції Старість ще вірять у Бога,
Немає уже суєти і тривоги,
І хочеться жити, так хочеться жити!
Тому тут уміють чекати й любити,
Уміють прощати по-справжньому інших:
Тут очі – світліші, тут душі – чистіші!
На станції Старість гойдається щастя,
Бо діти і внуки бувають нечасто,
І пенсії тут багатьом не хватає,
І як виживати їм – мало хто знає,
І як відвернути борги комунальні,
Услід за якими – вінки поминальні…
На станції Старість – попарно надворі,
Й забиті у клініках всі коридори,
І черги в аптеках, і ціни сердиті,
І денні тролейбуси вічно набиті!
…На станції Старість – хвилина мовчання:
Хороша людина померла!
Прощання…
І ось я доїхав до станції Старість,
Де вже до останнього жити осталось!
На станції Старість ще вірять у Бога,
Немає уже суєти і тривоги,
І хочеться жити, так хочеться жити!
Тому тут уміють чекати й любити,
Уміють прощати по-справжньому інших:
Тут очі – світліші, тут душі – чистіші!
На станції Старість гойдається щастя,
Бо діти і внуки бувають нечасто,
І пенсії тут багатьом не хватає,
І як виживати їм – мало хто знає,
І як відвернути борги комунальні,
Услід за якими – вінки поминальні…
На станції Старість – попарно надворі,
Й забиті у клініках всі коридори,
І черги в аптеках, і ціни сердиті,
І денні тролейбуси вічно набиті!
…На станції Старість – хвилина мовчання:
Хороша людина померла!
Прощання…
Василь Головецький, м. Житомир
