Хатіко – пес породи акіта-іну, що є символом вірності та відданості в Японії.
Життя
Хатіко народився 10 листопада 1923 року в японській префектурі Акіта. Фермер вирішив подарувати цуценя професору Хідесабуро Уено, який працював у Токійському університеті. Професор дав цуценяті прізвисько Хатіко — від хати (яп. ハチ, «вісім») і суфікса (яп. 公 ко:), що позначає прихильність чи залежність, оскільки пес був восьмим за рахунком собакою професора.
Коли Хатіко підріс, він скрізь неодмінно йшов за своїм господарем. Той щодня їхав у місто на роботу, тому пес спочатку проводжав його до входу на станцію Сибуя, а потім, о 3 годині дня, знову повертався туди, щоб зустріти господаря.
21 травня 1925 року у професора в університеті стався швидкий інсульт. Лікарі не змогли врятувати йому життя і додому він уже не повернувся. Хатіко на той момент було вісімнадцять місяців. Того дня він так і не дочекався господаря, але почав приходити на станцію щодня, терпляче чекаючи на нього до пізнього вечора. Ночував він на ганку професорського дому.
Незважаючи на те, що пса намагалися прибудувати до будинків друзів і родичів професора, він незмінно продовжував повертатися на станцію. Місцеві торговці та залізничники підгодовували Хатіко, захоплюючись його наполегливістю.
Пес став відомий на всю Японію в 1932 після публікації в одній з найбільших газет Токіо статті «Відданий старий пес чекає повернення свого господаря, який помер сім років тому». Історія підкорила серця японців, і на станцію Сібуя стали приїжджати ті, хто цікавиться з метою подивитися на пса.
Смерть
Хатіко приходив на станцію протягом дев\’яти років аж до смерті 8 березня 1935 года. Мертвого Хатіко знайшли на вулиці неподалік станції. У нього був рак в останній стадії та філярії серця. У шлунку Хатіко було знайдено чотири палички від якіторі(японські маленькі шашлички), проте вони не пошкодили шлунок і не були причиною смерті.
Пам\’ять
21 квітня 1934 року Хатіко було споруджено пам\’ятник, на відкритті якого він особисто був присутній. Під час Другої світової війни пам\’ятник був знищений – метал пам\’ятника пішов на військові потреби. Після закінчення війни, у серпні 1948 року, пам\’ятник було відновлено. Сьогодні статуя Хатіко біля станції Сібуя є місцем зустрічі закоханих, а сам пес в Японії став прикладом беззавітної любові та вірності.
Останки Хатіко зберігаються у вигляді опудала в Національному музеї науки, Уено, Токіо, Японія. Частина останків Хатико кремована та похована на цвинтарі Аояма, район Мінато-ку, Токіо. Також Хатіко відведено почесне місце на японському віртуальному цвинтарі свійських тварин.
На історії Хатіко були засновані фільми 1987 року “Історія Хатіко” (яп. ハチ公物語) і ремейк 2009 року “Хатіко: Найвірніший друг”, а також фільм 2023 “Мій Хатіко”.
