Як відомо, на початку цього року на околиці Житомира у тестовому режимі запрацював сміттєпереробний завод. Завдяки сучасним технологіям очищення, сортування та переробки відходів підприємство перетворює великі сміттєві нагромадження на цінне біопаливо.
Спочатку сміття попадає на сортову лінію, де воно розділяється на органічні та тверді побутові відходи, непридатні до використання і далі на очищення і переробку.
Здавалося б, що введення в дію такого довгоочікуваного і технологічного заводу спонукатиме владу міста та населення розпочати поступовий перехід на роздільне сортування сміття вже на початковому етапі його збору, як це давно запроваджено у європейських країнах. В Японії, наприклад, відпрацьовані відходи жителі сортують вже безпосередньо в квартирі, кидаючи в окремі кошики метал, дерево, папір, пластик і т. п.
В нашому обласному центрі до цього часу діє «совкова система» збору і вивезення побутових відходів. Я обійшов десяток дворів і скрізь побачив одне і те ж: забруднені, покоцані сміттєві баки, розкидані довкола них купи відходів.
Єдиними «сортувальниками» сміттєвого бруду виявилися безхатьки, які в них копирсаються цілими днями.
А між тим, трохи раніше у Житомирській міській раді запевняли, що, мовляв, як тільки запрацює сміттєпереробний завод, то скрізь у дворах житлової забудови будуть розміщені сміттєві баки для роздільного сортування відходів, з відповідними позначками. Мабуть, вже настав час чиновникам виконувати обіцянки з тим, щоб поступово перетворювати обласний центр в цивілізоване, екологічно безпечне і привабливе місто, а не жити в захаращеній «совковії» і в повсюдному сміттєвому свинстві.
Хоча це в більшій мірі залежить і від самих містян, які, мабуть, вже звикли до застарілої системи поводження із побутовими відходами. Але ж з іншого боку – кращу, більш цивілізовану систему їм поки що ніхто й не пропонував.
Отож, ми не повинні плентатись на задвірках цивілізації, тим більше, що в місті запрацювало високотехнологічне сміттєпереробне підприємство, тому влада міста має ініціювати цей цивілізаційний процес.
І на завершення,як мовиться , інформація для роздумів про користь переробки відходів.
• Пластик. Переробляючи, отримують флакс – сировину для нових продуктів, з яких виготовляють плівку, черепицю, тротуарну плитку, труби. Також із нього створюють поліестер і флізелін, матеріал, який утеплює тканини та надає їм міцності.
• Скло. Скло дуже легко перероблювати, оскільки виготовляється зі звичайного річкового піску. Тому для того, щоб створити нове скло, його досить розбити та розплавити. Зі скла повторно виготовляють скляні тари та будівельні матеріали: скловату, піноскло, скловолокно.
• Метал. Переплавлений метал використовується для виробництва будь-яких виробів. Жерстяні та алюмінієві банки у 99 % випадків переробляються в ті ж самі банки.
• Папір. Перероблювання макулатури сприяє зменшенню обсягів вирубки дерев. З паперу повторно виробляють папір, наприклад, паперові лотки для яєць, пакувальні листи, туалетний папір, а також успішно виробляють ековату (будівельний матеріал), волокнисті плити (матеріал для обробки приміщень зсередини), горщики для рослин.
• Органічні речовини. З метою скорочення викиду з полігонів ТПВ в атмосферу метану, парникових газів, забруднювальних речовин є проєкти з регенерації звалищного газу. Також виробляють біогаз. У Швеції, наприклад, отриманий біогаз використовується як паливо для транспорту, обігріву будинків. Власного сміття недостатньо, тому імпортують з інших країн.
• Батарейки. Український проєкт під назвою «Батарейки, здавайтеся» займається збором та виправлянням батарейок на завод у Румунії, на якому батарейки відсортовуються за видом робочого елементу та отримуються різні метали, які повторно використовуються у виробництві. Отож, як мовиться, житомирянам є ще над чим працювати.
