у Бердичівському суді відбулось чергове засідання у справі по обвинуваченні в службовій недбалості Ружинської селищної голови Людмили Біляк.
Фабула справи така. В кінці 2021 року Ружинська селищна рада оголосила тендер на придбання та встановлення семи дитячих майданчиків. Зазвичай саме в кінці року стає зрозумілим, чи достатньо в бюджеті коштів, тому чимало подібних закупівель робилось в останні місяці року.
В тендері брали участь чотири учасники, які понизили ціну з 328 тисяч до 289 тисяч – саме за стільки запропонувало виготовити ці майданчики бердичівське підприємство «Міленіум плюс». Але на 10 гривень менше цю ж саму роботу згодилось виконати ТОВ «Росквіт» з міста Вугледар Донецької області.
Закон про тендерні закупівлі в нас такий, що хто дає найменшу ціну, хоча б на гривню, той і виходить переможцем, і саме з тим замовник має укладати договір. Тож 28 грудня 2021 року Ружинська рада уклала з ТОВ «Росквіт» договір, а вже 29 грудня перерахувала на його рахунок гроші, адже бюджетні кошти потрібно витрати до 31 грудня.
Оскільки взимку встановлювати дитячі майданчики не зовсім правильно, тому одразу ж між селищною радою та постачальником гойдалок і гірок уклали договір на відповідальне зберігання, яке б мало завершитись встановленням майданчиків у вказаних адресах до 15 квітня 2022 року. Теж досить стала практика у господарських відносинах.
Але тут на захист бюджетних коштів «груддю» стали бердичівські та житомирські прокурори і вже 18 січня 2022 року зареєстрували кримінальне провадження про службову недбалість селищної голови, яка, мовляв, гроші за майданчики заплатила, а майданчиків (через два тижні після укладення договору, в розпал зими) досі не встановлено.
Прокурори неначе чекали, коли ж десь оступиться керівниця місцевого самоврядування, яка не змінила після обрання свою приналежність з партії «Європейська солідарність» на зелень президентської псевдопартії.
Єдине, що не врахували всі учасники цієї історії, це те, що 24 лютого 2022 року розпочнеться повномасштабне вторгнення російських агресорів, і Вугледар одним з перших відчує всю жорстокість артилерійських та ракетних обстрілів ворога, а матеріальна база ТОВ «Росквіт» опинилась на окупованій території та була знищена (разом з ружинськими дитячими майданчиками).
Трохи оговтавшись після перших місяців війни, селищна рада подала позов до господарського суду про те, щоб фірма, щоб виготовила, але не встигла встановити дитячі майданчики, повернула кошти до бюджету громади. І в січні 2023 року суд задовольнив цей позов та змусив підрядника повернути кошти. Потім був ще й апеляційний суд, який в травні 2023 року підтвердив рішення суду першої інстанції, і врешті-решт, гроші таки повернулись на рахунки Ружинської селищної ради в повному обсязі.
Та, не дивлячись на це, прокурори не збирались відмовлятись від абсурдного обвинувачення, і слідчі мусили збирати хоч якісь документи, щоб його підтвердити. Теки з цими папірцями в березні 2023 року дійшли до Бердичівського суду, і з цього часу почались щомісячні (а коли й по два рази в місць) поїздки селищної голови з Ружина до Бердичева на судові засідання.
Я давно планував потрапити на одне з таких засідань, і саме сьогодні видалась така нагода. У залі суду зібрались: голова Ружинської ОТГ Людмила Біляк, її адвокат, представник потерпілої сторони (тобто, по суті, підлегла голови ОТГ), депутат Бердичівської міської ради та голова міської організації партії «Європейська солідарність» Віталій Березовенко, суддя Юрій Базюк, секретар судового засідання та прокурор Олександр Білецький.
За попереднім планом сьогодні мали допитати трьох свідків – директора, бухгалтера ТОВ «Росквіт» та жінку, яка працювала уповноваженою особою щодо проведення тендерних закупівель в Ружинській селищній раді. Жоден зі свідків не з’явився. І якщо колишня посадовиця ради надіслала електронною поштою пояснення, то з бухгалтером та директором вугледарського товариства (які живуть зараз один на заході України, а другий на Черкащині) прокурор так і не зміг зв’язатись, хоча це саме прокуратура наполягала на їхньому допиті зі сторони обвинувачення.
Щоб засідання не пройшло дарма, захисник Людмили Біляк запропонував розглянути його клопотання щодо неприпустимості використовувати докази, які слідчі та прокурори здобули в незаконний спосіб (наприклад, робили виїмку документів селищної ради, не повідомивши про це підозрювану особу, і взагалі, слідча суддя давала дозвіл на виїмку копій документів, а вони забрали всі оригінали). Але в результаті дискусії всі сторони погодились, що окремої ухвали щодо цих клопотань виносити не потрібно, вони будуть просто враховані при ухваленні остаточного рішення суду.
Сторона захисту зараз ніяк не може зупинити судовий процес, хоча є цілком очевидним, що після повернення грошей до бюджету громади, звинувачення голови у службовій недбалості є абсолютно абсурдними, тому вимушена чекати його завершення, по праву сподіваючись на виправдальний вирок. Зате це може в будь-який момент зробити прокуратура, яка на основі нових фактів має змогу просто відмовитись від обвинувачення, але щось чи хтось не дає прокурорам це зробити.
І здається, що причина цього саме політична.
