Житомирянка Олена Сапітон має «золоті» руки й виготовляє чимало цікавих і гарних речей. А ще вона – мама трьох чарівних донечок.
Захоплюється ця жінка рукоділлям із дитинства, а також полюбляє шити, вишивати й в\’язати.
— Пам\’ятаю, коли моя бабуся вчила в\’язати, шити на старій машинці, що дісталась мені у спадок, і досі я на ній шию, вишиваю хрестиком теж х дитячих років, але лише, коли маю на це гарний настрій.
Серйозно виготовляти свої речі – брошки, сережки, кольє Олена розпочала порівняно недавно – більше чотирьох років тому, і вже так «прикипіла» до свого захоплення, що кинути його не може.
— Відтепер я створюю свої вироби, вкладаючи у них свою душу й для кожного, хто бажає їх мати у своїй колекції, — продовжила Олена. – Але. Як кажуть, вік живи, вік учись. Так і я. Постійно щось опановую нове, вивчаю, читаю і багато чого придумую самостійно, бо хочу дістатись до істини сама. Ще в школі любила в\’язати, шити, вишивати хрестиком, малювати, вишивала картини та браслети (фенічки) з бісеру. Ще тоді до досконалості було далеко, але основа вже була тоді закладена.
Свого захоплення рукоділлям Олена не забула й через роки, але цього, як виявилось, замало. Але не все так гладко й рівно буває в житті. І в 2018 році жінка зламала чашечку в коліні. Після операції на реабілітації перебував і чоловік. Тоді жінка, чоловік ще з двома дітьми залишилась у чотирьох стінах. Було важко і фізично, і морально. Але потрібно було ж якось жити й радіти життю. Падати духом не було коли. Саме в той період життя Олена прочитала десь про те, що захоплення дитинства допомагають повернути веселі фарби в життя людей. Тоді вона й вирішила знову зайнятися своїм уже дещо призабутим, але цікавим хобі!
— У мене залишились рештки бісера і різні нитки, леска, бісеринки. Із них хотіла створити прикрасу, що сподобалась би мені самій, — продовжила Олена. – Так і з\’явилась перша брошка. Увесь процес виготовлення нагадував мені метод проб і перевірок, бо робила свій виріб навмання, забувши ази цієї нелегкої справи за ці роки… Але я швидко вчилась. Заняття це мені дуже подобалось і додавало мені снаги й приємних вражень. І вже майже через півроку я багато чому навчилась, пригадала, зрозуміла.
Відтоді жінка почала брати участь у різного роду творчих марафонах, щоб показати свої вироби колегам і дещо повчитись і запозичити в них для себе. І стала переможцем у номінації «Турбо майстра за найбільшу кількість робіт, представлених у рамках марафону. Ця перемога дала зрозуміти молодій жінці, що вона на вірному шляху і їй потрібно продовжувати свою справу. Підтримав її у всіх її починаннях і чоловік.
Тоді Олена почала запасатися необхідними матеріалами для виготовлення своїх виробів, що вже широко були відомі багатьом умісті й за його межами.
Тепер вироби пані Олени є в багатьох колекціях не лише житомирян, а й інших міст нашої країни.
Тим часом жінка не зупинялась на досягнутому й постійно удосконалювала свої творчі здібності. І, як результат, здобула ще одну перемогу в марафоні «7 стежків». І життя почало набувати позитивних рис. І вже у 2020 році вона перемагає в номінації допоміжного місця від Swarovski в категорії сумки зі своєю незабутньо-емоційною роботою «Phoenix – born of fire».
— Всім бажаю добра й краси, і раджу ніколи не сумніватись, а навпаки йти второваною стежиною в житті, робити те, що подобається і приносить радість і користь, душевний спокій і гармонію, — сказала на завершення пані Олена.
Фото автора.
