26 травня 2012 року відзначав своє 1300-ліття з часу заснування Олевськ.
Погодьтесь, ювілей більше, ніж поважний, бо позмагатися у «древності» своєї історії з містом над Убортю можуть небагато міст України. Олевчани з усіх сил готувалися до відзначення славної дати, приготування, хоч і не мали мегабюджету, все ж таки заслуговували на увагу значної кількості гостей, яких на святі очікувалося достатньо багато. Здавалося, все складається чудово, небесна канцелярія настрою для олевчан не зіпсувала, так що свято мало пройти на славу. Воно таким і стало, хоча… гостей з числа віп – персон на урочистостях з нагоди 1300 – ліття Олевська таки бракувало.
Для учасників святкового дійства відсутність високого начальства пройшла якось непомітно, але питання, чому до Олевська на свято не прибули очільники Житомирської області, й досі залишається без відповіді. Зрештою, чи будуть якісь пояснення з цього приводу чи не буде, не так важливо, однак можна і треба однозначно зауважити, що обласна влада у випадку з відзначенням 1300-річчя Олевська дала маху. Адже як би там не було, щоб там не сталося, подібні ювілейні рубежі трапляються не так часто і реагувати на них треба абсолютно однозначно. Влада має бути з народом.
Це, можливо трохи банальне правило, стосується не лише мерії Олевська, але й усієї владної «вертикалі» і особливо обласної державної адміністрації. Насправді Олевськ виявився таким собі «сиротою», бо на святі не було ні губернатора, ні голови обласної ради, ні навіть їх заступників. Фактично проігнорували ювілей і політики, які сьогодні, здавалося б, повинні бути особливо уважні і особливо активні з огляду на те, що зовсім незабаром, за якихось п’ять місяців, пройдуть вибори до Верховної Ради України.
Наразі відомо, що лише очільник обласного осередку політичної партії «Свобода» привітав мешканців та владу Олевська з 1300-літнім святом. А серед гостей з офіційним статусом представника влади був завжди мудрий, зважений і щирий у стосунках з колегами, мер міста Коростеня Володимир Москаленко. Як добропорядний сусід, коростенський міський голова був присутній на всіх церемоніальних подіях святкового дійства в Олевську, чим здобув в очах громади олевчан додаткові симпатії.
Не будемо шукати якогось підґрунтя у тому, що влада Житомирщини фактично проігнорувала свято в Олевську, що на святі не було представників Асоціації міст України та керівника Житомирського обласного відділення Асоціації (як правило, цю посаду традиційно обіймає мер обласного центру), а наголосимо на тому, що свято з нагоди 1300-річного ювілею Олевська видалося на славу.
Насичена програма не була втомливою чи заформалізованою. Іноді складалося враження, що свято проходить за певними, більше прийнятними у Європі, фестивальними традиціями. Загалом організатори та художні керівники святкового дійства намагалися показати особливості та немеркнучі у народній пам’яті древлянські звичаї, обряди, народні костюми і т.п. Саме ця «древлянська тема» була суворо витримана і стала родзинкою святкових урочистостей. Звісно, запрошена у гості до Олевська всесвітньо відома хорова капела «Орея» лише додала святковому дійству відчуття автентичності древлянської культури та древніх самобутніх звичаїв древлян. Адже де в Україні, окрім Олевщини, можна так безпосередньо і просто поласувати медом, видобутим у найприродніших вуликах – бортях?
І взагалі, тутешня древлянська кухня, має дуже гарні, а головне – свої і особливі рецепти приготування страв, напоїв та солодощів за вже забутими у багатьох місцях рецептами. Все це було на святі в Олевську, яке проходило 26 травня 2012 року у найвіддаленішому райцентрі Житомирщини.
Дивно, що про свято забули можновладці, а ще гірше, якщо й насправді високе начальство його просто проігнорувало. Не варто забувати і про те, що народ, а особливо древлянський люд, має добру і чіпку пам’ять щодо всіх проявів симпатії чи дружелюбства з боку правителів усіляких рангів та чинів. Так само довго пам’ятають древляни і виявлену до них неповагу чи зверхність. Здавалося б, це загальновідомо, однак схоже на те, що історія, як і раніше, нікого нічому не вчить. Виходить, що так.
